Смайлики
X
Вставити зображення
X
Якщо потрібно завантажити зображення з комп'ютера, користуйтесь http://img-host.org.ua/
Вставити відео
X
завантаження
 Неввічливо поводиться на сайті, це мене ображає
 Агресивні дії або залякування
 Це брехливі та образливі слова, які не відповідають дійсності
Повідомити
Відміна

ВІХИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ Вересень 2017 рік.

ВІХИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ               Вересень  2017 рік.
Ластівка весну починає, а осінь покидає.

2 вересня – минає 160 років від народження Луцика Володимира Федоровича (1857-1909), письменника, громадського діяча. Народився в Західному Поділлі, нині це південна частина Тернопільщини. Основною темою творчості було відображення тяжкого життя селянства. Є автором оповідань «Зозулька», «Помста моря», «Любовна комедія», «Чародійка» і ін., друкувався під псевдонімом «Бодак-Музика».

– 120 років тому народився Сапрун Северин (1897-1950), католицький священик, капелан, композитор, диригент, педагог, поет. Народився у с.Рибник, нині Дрогобицького району Львівщини, освіту отримав у Віденському ун-ті та у Київському Вищому музичному ун-ті ім.М.Лисенка.. У складі Української Галицької Армії брав участь у визвольній війні Західно-Української Народної Республіки. Став організатором низки хорів, філій мистецьких навчальних закладів, викладав музику у гімназіях. У 1941р. очолив Інститут Народної творчості у Львові, є автором монографічних нарисів про Л.Бетховена, К.Стеценка і ін. У 1944р. емігрував до Відня, останні роки мешкав у Парижі.

4 вересня – 140 років від дня народження Стешка Федора Миколайовича (1877-1944), громадського та культурного діяча, музикознавця. Народився у с.Кам’янка, нині Ріпкинського р-ну Чернігівщини. Спершу, по закінченні Київської духовної семінарії, працював вчителем парафіяльної школи, далі закінчив військове училище та юридичну академію, урешті обійняв посаду помічника військового прокурора на Далекому Сході імперії, де брав активну участь у музичному житті, зорганізував Українську Громаду. Після більшовицького заколоту був мобілізований до колчаківців, у лютому 1920р. разом з чехословацьким військом перебрався до Європи, упродовж двох років очолював культурно-освітній відділ Генштабу Армії Української Народної Республіки. З 1923р. викладав музикознавство в Українському високому педагогічному ін-ті у Празі, став одним із перших дослідників давньоукраїнської музики, є автором праці «Церковна музика на Підкарпатській Україні», зібрав та систематизував твори композитора Д.Бортнянського, уклав картотеку української музичної літератури і ін.

6 вересня – минає 120 років від народження Микитенка Івана Кіндратовича (1897-1937), письменника, драматурга. Народився у с.Рівне, нині Новоукраїнський р-н Кіровоградщини, у юному віці відбув І Світову війну, від чого переніс тяжкі захворювання. Початок творчості припадає на навчання у Харківському медінституті, були популярними його п’єси «Світіть нам, зорі», «Диктатура», «Бастилія божої матері», комедії «Соло на флейті», «Дні юності» і ін. У 1937р. І.Микитенко загинув від рук НКВС, попередньо був виключений із лав ВКП(б)У за селянсько-середняцьке походження, далі звинувачений за тодішніми кліше: «зв’язок з троцкістами та буржуазними націоналістами».

8 вересня – 120 років тому народився Борковський Іван (1897-1976), археолог. Народився у с.Чортовець на Покутті, нині Городенківського р-ну Ів.-Франківщини, на юні роки припала участь у І Світовій війні, та у національно-визвольному русі у лавах Української Галицької Армії Західно-Української Народної Республіки, після здобув освіту у Карловому ун-ті Праги. Першим виявив і виділив так зв. празький тип кераміки, як доказ найдавнішого слов’янського заселення Центральної Європи. Вчений співпрацював з багатьма українськими науковими установами світу, виступав з доповідями на багатьох міжнародних наукових форумах, є автором понад 150-ти наукових праць, входив до складу Наукового Товариства ім..Т.Шевченка.

13 вересня – 130 років від дня народження Кабалюка Олександра Івановича (1877-1947), церковного діяча. Народився у с.Ясіна, нині Рахівський р-н Закарпаття, у родині греко-католиків, закінчив церковно-приходську школу і вступив послушником до монастиря. За збігом низки обставин перейшов на православ’я, декілька разів побував у Московщині, став зачудованим москалефілом, виходив за межі церковних справ, закликаючи Сталіна приєднати Закарпаття окремо до СРСР, а єпархію – безпосередньо до московської патріархії. За сприяння московському загарбництву був причислений до лику святих.

14 вересня – минає 130 років від народження Арсенича Василя Степановича (1887-1953), юриста, педагога, видавця, редактора. Народився у с.Нижній Березів, нині Косовського р-ну Ів.-Франківщини, у 1904р. емігрував до Канади, де здобув правничу освіту, працював адвокатом, суддею. Став співзасновником і розбудовником Української Греко-Католицької Церкви у Канаді, заснував Українську видавничу спілку та газету «Українське слово», був першим очільником Конгресу українців Канади. Завдяки зусиллям В.Арсенича у 1907р. в Канаді відбулася 1-а Українська учительська конференція. Мешкав у м.Вінніпезі.

15 вересня – 140 років тому народилася Кульчицька Олена Львівна (1877-1967), графік, маляр, педагог. Народилася у м.Бережани Тернопільщини, освіту отримала у Віденській академії мистецтв. Яскраво виявила себе у живописі, графіці, сакральному живописі, народно-прикладному мистецтві, килимарстві тощо, творила своєрідний літопис народного життя. У доробку мисткині офорти «При лямпі», «Біля криниці», дереворити «Довбуш», «Зима», цикли «Історія княжих часів», «Українські письменники», ліногравюри «Лихоліття українського народу» і інших жанрів, всього понад 4000 художніх творів.

16 вересня – 70 років від дня народження Марченка Валерія Веніаміновича (1947-1984), літературознавця, перекладача, дисидента-правозахисника. Народився у м.Києві, навчався у Київському та Бакинському ун-тах, в останньому вивчав тюркські мови, працював у газеті «Літературна Україна», викладав українську мову та літературу у школі. За літературознавчу розвідку про Миколу Зерова, публіцистичні статті, був об’явлений «українським буржуазним націоналістом», у грудні 1973р. отримав комуністичну кару – 6 років пермських концтаборів та заслання. По відбутті терміну зазнав гонінь, попри це поринув у правозахисну діяльність, це протестні листи з засудженням тоталітаризму, він рішуче виступив проти інструкції Міносвіти УРСР «Про посилення вивчення російської мови у школах України», яку назвав «найсвіжішим Валуївським указом». За це тяжко хворого на нирки В.Марченка режим об’явив особливо небезпечним рецидивістом і відправив знову до комуністичного концтабору, де він незабаром помер. Похований у с.Гатному, Києво-Святошинського р-ну Київщини поруч з прахом діда Михайла Марченка – відомого вченого-історика, автора праці «Боротьба Польщі і Росії за Україну».

16 вересня – 1932 року кремлівський партійний каганат затвердив таємну «Інструкцію по застосуванню постанови ЦВК і РНК від 7 серпня 1932р. «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації і зміцнення громадської (соціалістичної) власності» – серед приреченого люду постанову іменовано – «законом про п’ять колосків». Інструкція містить детальний перелік видів злочинів, категорій злочинців, але попри таку насичену диференційованість, передбачено майже виключно одну кару – розстріл, і де-не-де (з перспективою на першу кару) – 10 років таборів. Це так тому, що москальні геноцидники були свідомі того, що їхня «законотворчість» покликана не задля вдосконалення суспільних стосунків, а суто для винищення вже приречених на голодну смерть – українців. Тому «закону про п’ять колосків» ще й надано зворотну дію та вилучено перелічені в ньому «злочини» з підсудності громадських і колгоспних товариських судів. Інструкцію адресовано виключно розгалуженій тоді мережі репресивних, а також партійних органів. По приблизним даним – з 1932 по1939 роки суто за цим «законом» і інструкцією до нього засуджено (читай – знищено) 183 тис. осіб.

18 вересня – минає 150 років від народження Чачковського Лева-Володимира Йосифовича (1867-1933), правника, археолога. Народився у м.Станіславі, нині Ів.-Франківськ, освіту отримав правничу, працював у скарбничих установах. Одноразово займався дослідницькою роботою у складі товариства «Чорного», це дослідження Карпат, збирання і розповсюдження відомостей про історію краю, охорона пам’яток культури, збереження предметів старовини, у 1927р. заснував у м.Станіславі історико-археологічний музей, став меценатом і мав талант художника. Був дослідником княжих городів – Галича, Теребовлі, Звенигорода, Белзи і Буська.

19 вересня – 130 років тому народився Скорульський Михайло Адамович (1887-1950), композитор, піаніст, педагог. Народився у м.Києві, музичну освіту отримав у містах Житомирі та Петербурзі, займався викладацькою та творчою роботою, організовував музичні колективи. У творчому доробку балети, опери, ораторії, хори, фортепіанна і камерна музика, романси на твори Л.Українки, Г.-Х.Андерсена, П.Тичини, В.Сосюои, І Кочерги і ін., здійснював обробки народних пісень. Є автором оди «Гімн вільному мистецтву», поеми-казки «Микита Кожум’яка», балету «Лісова пісня».

29 вересня – 200 років від дня народження Рігельмана Миколи Андрійовича (1817-1888), історика, публіциста, громадського діяча. Народився у с.Андріївці на Чернігівщині, освіту отримав у Московському ун-ті, продовжив освіту у закладах Праги та Відня. Підтримував дружні стосунки з П.Кулішем, М.Костомаровим, допомагав матеріально Т.Шевченку після повернення його із заслання, доклав зусиль до друку і видав «Літопис Величка». Здійснив дві поїздки до Франції, Австрії та Німеччини, у підсумку докладно описав культурне життя слов’ян за межами Московщини. Написав низку праць зі слов’янських та слов’янофільських проблем. Останні роки мешкав у Києві.


О.Змієвський, В.Пилипенко, товариство «Просвіта», м.Бердянськ, Запорізький край, Україна,
/proberdyansk.wordpress.com/
0

Щоб коментувати на сайті, авторизуйтесь через сайт або
FACEBOOK
.
Онлайн: 1