Смайлики
X
Вставити зображення
X
Якщо потрібно завантажити зображення з комп'ютера, користуйтесь http://img-host.org.ua/
Вставити відео
X
завантаження
 Неввічливо поводиться на сайті, це мене ображає
 Агресивні дії або залякування
 Це брехливі та образливі слова, які не відповідають дійсності
Повідомити
Відміна

Малорашні патрети-1

Малорашні патрети-1
«Блін» – Колісниченко і Кивалов – «блін»
В Мову Українську загатили «клін»…


У 2010 році в Міністерстві освіти і науки України засновано видавничу серію «Шкільна бібліотека української та світової літератури». Створено для цього Громадську раду у складі 16 осіб, яка (ймовірно) уклала план-проспект серії, а затверджений він Міністерством. Загальних термінів у всьому цьому, а тим паче –що за чим, які наклади – ніяких і нічого не передбачено

За громадську раду – потім, бо якщо навпаки, то це буде розмова, думається, задом наперед.

Всього включено до переліку видрукувати – 111 видань книг, із них:

Українська література:– 37 видань української літератури, українською мовою – 32-х українських письменників,

Світова література:

1, Московська:

– 34 видання московської літератури, московським язиком – 19-ти московських авторів,

2, Література суто світова (окрім української):
– 40 видань – 36-ти письменників, із них московським язиком – 31-е видання, українською мовою – 9 видань.

Таким чином, як вже зазначалося, за невідомих термінів, за невідомою черговістю, з невідомими накладами… в Державі Україні школярі України отримають із 111-ти видань літератур, української і світової,: на московському язиці – 65 видань, українською мовою лише – 46.
Навіть якби уявити неуявне, тобто оте співвідношення з точністю навпаки, блюзнірство не поменшало б.

Ось тепер прийшов час у цій грі поглянути на деяких муляжів, що у складі, так би мовити, громадської ради. Змушений попередити: у кого слабкі нерви, зтуляйте віки, не буде зайвим і заглушити вуха, щоб не злякатися свого ж обурення. До речі, словосполучення «громадська рада» сама себе пише з великих літер, то я зайняв протилежну позицію, щоб пом’якшити вибухонебезпечну реакцію.

Певна річ, оскільки тоді на вулиці, як відзначено вище, був 2010 рік, то ж міністром освіти для українських дітей був Дмітрій Табачнік і тому зрозуміло, що там, де йде мова про схвалення чи затвердження Міносвітою, то слід розуміти авторитарно – «Табадмітрою».

Отже, нарешті, у г- раді, зокрема, огніздилися:
– О. Вілкул (якби ніколи не бачити),
– М.М.Добкін (якби ніколи не чути й не знати).
– А.В.Могильов (як причепити міліціянтні погони до книжок?)

Є декілька членів-присутностей і по партіє-регіонному принципу
Одним словом, куди не кинь – формені «літератори»-«вчені».

А далі… а далі як у Т.Г.Шевченка: «І на апостольськім престолі / Чернець годований сидить…», тобто – а зверху – Дмітрій Табачнік ( де б його відшукати?)

Але є там і поважні люди, мабуть, у тім числі і для прикриття щойно зазначених неподобств.

Післямова: Як відомо, за підмосковних часів вся світова література в Україні пізнавалася, за рідкісними винятками, через московський язик, тобто через московство. І цим – світомосковським – й досі перевантажені полиці наших домашніх бібліотек, завалені ними громадські бібліотеки, разом з ідеологічно витриманою радянсько-московською літературою.

До речі, підбір і переклади на московський язик позарадянської літератури здійснювався також ідеологічно витримано. Тобто не без участі московського інституту марксизму-ленінізму та за сусло-в’їдливого контролю партійних секретарів-царів.

Але трагедія ще, а може – й найперше, полягає в тому, що попри те – скільки наших неперевершених письменників переклали українською надбання світового письменства, і за це поплатилися життями або замовчувані й досі, а їх перлини перекладів також або знищено, або замовчувано-запилено… і, як видко, справа моститься до того, щоб такий статус-кво і зберегти.
Статус-кво залишено і М.В.Гоголю, він знову «пісатєль», а не український письменник. Українськог філософа Г.С.Сковороду також заплановано видрукувати московською.

Ще одна післямова: Я тримаю в руках «Чотири шаблі» Юрія Яновського, видрукувана в серії «Шкільної…», а там у передмові, як у підмосковно-радянські часи – буква в букву, слово в слово – наголошується на «героїці Громадянської війни», тобто це коли брат на брата, батько на сина і навпаки (бо ж з кимсь з них, бачте, був нібито Карл Маркс з Леніном), тобто це коли – Павлік Морозов… … І ни гугу про загарбництво московсько-більшовицьких заколотників, про їх червоні банди.

Володимир Пилипенко.
0

Щоб коментувати на сайті, авторизуйтесь через сайт або
FACEBOOK
.
Онлайн: 1