Смайлики
X
Вставити зображення
X
Якщо потрібно завантажити зображення з комп'ютера, користуйтесь img-host.org.ua
Вставити відео
X
завантаження
 Неввічливо поводиться на сайті, це мене ображає
 Агресивні дії або залякування
 Це брехливі та образливі слова, які не відповідають дійсності
Повідомити
Відміна

Бджільництво – мудрість нашого народу.

Бджільництво – мудрість нашого народу.Коли голову січового козака покривала сивина і він відходив від військових справ, то частина таких козаків йшла в монастир «спасатися» тобто, «спасати душу», а деякі починали займатися бджільництвом. Це теж вважалось «спасати душу». Таке заняття було в повазі серед козаків тому, що бджола то Боже створіння, а пасічник – угодний Богу чоловік. Свої пасіки козаки розташовували в балочках і вороги про це знали, де можна поласувати бджолиними солодощами. Тут кмітливі козаки і готували пастку. Справа в тім, що пасічники «дресирували» бджіл на рослини, які мали наркотичну сировину. Тобто, брали квіти дурману та з інших таких рослин, варили сироп і давали бджолам.

По закінченні сиропу, бджоли відшукували такі рослини і носили в вулики «п’яний мед». При вживанні такий мед був приємний на смак, веселив, а потім валив з ніг самих стійких і здорових воїнів. Або ж, поміщали бджіл в тонкостінний глиняний вулик. За допомогою метального пристрою закидали такий вулик на турецьку галеру. Вулик розбивався, і не важко уявити, що там відбувалось.

Бджола є супутницею людини з давніх давен. Вона була і залишається для людей таємничою і загадковою. Про неї створено чимало легенд, казок, прикмет. Це була і зброя, і державний символ Франції. Людину завжди цікавило питання – чому бджола вміє те, чого не може збагнути людський розум. В вочевидь тому пасічники звертаються до бджіл люб’язно, не шкодуючи лагідних слів, щоб вони не зобидилися і не покинули вулик. Скільки себе пам’ятаю, то бджоляр на селі був людиною шанованою. Бо щоб стати бджолярем, треба багато вміти й знати: бути уважним, акуратним, дотепним, кмітливим. В Україні традиційно вважають, що в поганих людей бджоли не водяться. Відомі висловлювання про те, що бджільництво є «поезією сільського господарства», а робота на пасіці то «поезія самого бджільництва».

Справді, бджільництво – це найцікавіше, що потребує живого розуму заняття, прекрасна форма здорового і цікавого відпочинку, тонке мистецтво вирощування одного із найдивніших створінь живої природи. У наші дні бджільництво залишається важливою галуззю сільського господарства. Бджоли дають не тільки мед і віск, але й, запилюючи рослини і в тому числі самозапилюючі, помітно підвищують урожайність різних сільськогосподарський культур. Нині пасіки стають ще й свого роду аптеками і лікарнями. Тут, окрім меду та воску, добувають бджолину отруту, маточне молочко, прополіс, обніжжя (пилок), пергу, які також усе ширше використовують у лікуванні та профілактиці різних захворювань. Навіть саме повітря на пасіці являється цілющим, відчутний неповторний, ні з чим незрівняний аромат. У повітрі витають заспокійливі духмяності квітів і молодого воску, безкінечно
дзвенить дивна пісня турботливих будівничих свого безгрішного світу.

Бджоли однієї сім’ї за літо спроможні відвідати ледь не чверть мільярда квіток. Лише одна робоча бджола встигає облетіти за день до семи тисяч квіток, а за 30-35 днів свого життя вона відвідає 150-200 тисяч квіток. Спостерігаючи за тим, як ці «крилаті мисливці» навантажені дорогоцінним вантажем, стрімко снують невпинним потоком до пасічного точка, мимоволі уявляєш, як тоненькі струмочки меду стікаться до вулика, а в цей час сотні тисяч квіток, отримавши запліднення, починають набухати, щоб із крихітного пилку перетворитися в чудовий плід. Воістину в народі кажуть: квіти без бджіл – що лісоруб без сокири. На дворі ще літо, яскраво світить сонце, ще докучає спека, та на пасіці все сильніше відчувається наближення осені. Дуже помітно зменшилась сила бджолиних сімей, спрацювались, розгубились крилаті трудівниці. Головний медозбір з соняшника закінчився.

Надлишки меду відка чані. Спереду ще багато роботи по підготовці сімей на зиму. І виникає проблема збуту меду.

Сидить пасічник над медом та й пісню співає:
Сиджу я над медом
І думку гадаю,
Куди його діти,
Їй-Богу не знаю....


Старі пасічники з ностальгією згадують часи, коли існувала система радянської споживчої кооперації, яка мала розгалужену мережу заготівельних контор. Вони без проблем «приймали» (саме так тоді говорили) мед від пасічника по 3-5 тодішніх карбованців, мали оборотну тару та обігові кошти для розрахунку з пасічниками. Якщо додати до цього й сприяння мережі магазинів «Облбджолопрому», які працювали практично в кожному районному центрі, та надання товариствам пасічників – любителів пільгового цукру, то жилося бджолярам років 20-25 тому не так вже і погано. Але ринкові перетворення принесли в Україну «базарну» свободу і практично зруйнували систему збуту меду та постачання пасічників найнеобхіднішим. Тож сьогодні пасічник може продавати мед двома шляхами: оптом – посередникам, або ж самому продавати на ринках 3-х літровими та «майонезними» банками «облизуючи» ополоник та витираючи банки ганчірками. Більшість пасічників знає, яку ціну пропонують посередники. Вона в 1,5 – 2 рази нижча від ринкової. Причому розраховуються за мед часто-густо «після реалізації», а інколи ці посередники і зовсім зникають. В результаті – ні меду, ні грошей, ні бідонів.

На мою думку, один із шляхів виходу із такого становища – створення кооперативів пасічників. Для цього є декілька причин. По-перше: більша частина пасічників вже організувались по суті у міні кооперативи із 10 – 15 чоловік. По-друге: здебільшого, це сімейна справа, розпочата з діда-прадіда. По- третє: проблема збуту меду більшою мірою стосується пасічників, які мають 10 – 15 бджолосімей.

Перевага таких кооперативів полягає в тому, що вони враховують вище перелічені особливості, а пасічник – член кооперативу – і до, і після вступу сам планує, вирішує і організовує роботу на пасіці. Бджолосім’ї, вулики, споруди, обладнання залишаються у приватній власності пасічника. А важливі, спільні для членів кооперативу, проблеми вигідного збуту меду та придбання вуликів, рамок, вощини, ветприпаратів організовує вибраний персонал на підставі замовлень членів кооперативу. Отже, добровільне об’єднання пасічників в кооперативи допоможе їм розширити свої пасіки, досягти кращих економічних та фінансових результатів, працювати продуктивніше.

19 серпня пасічники України відзначають професійне свято – День пасічника, яке припадає на церковне свято Преображення Господнє. Не даремно бджола вважається Божою комахою і синонімом невтомної працелюбності, однак лише пасічник знає, що пасіка – це в першу чергу радість спілкування з природою. Зі свого досвіду знаю, яким умінням і майстерністю треба володіти, щоб отримати добрий чистий мед. В цей день хочеться побажати всім пасічникам нових звершень в розвитку бджільництва, міцного здоров’я, благополуччя та творчої наснаги. Честь і хвала всім трудівникам наших пасік, які долаючи труднощі, приносять до столу наших людей солодке диво – мед. Нехай винагородою Вам буде радість та задоволення, які здатна принести робота на пасіці. Нехай довіку живуть секрети українського бджільництва і як родинна реліквія передаються з покоління в покоління.

З Святом, дорогі друзі!


Василь Московець, пасічник з 30-річним стажем.


Ройовий мед.
( Гумореска )
- Куме! А що це Ви тут продаєте?
- Як що? Мед. То хіба Ви, куме, не бачите?
- Так у Вас же пасіки немає.
- Та Ви що, куме, з глузду з’їхали? Хіба Ви не бачили, як я два тижні тому гарного роя зловив?
- Так воно то так. Але ж у Вас навіть немає медогонки.
- А навіщо вона мені? Я зібрав бджіл, висипав на марлю, зав’язав її, трошки потрусив над вели –
кою мискою і набралось два емальованих відра меду.
- Куме, так Ви ж продаєте не два відра, а два бідони.
- Ну і що? Я бджіл трусив не один раз, а через день. У мене дома ще чотири бідони з медом
стоять. Так що, куме, як бачите, заняття бджолами – дуже прибуткова справа. Треба тільки
встигати витрушувати.


Прислав Сергій Рижиков
1

Посилання на публікацію

Щоб коментувати на сайті, авторизуйтесь через сайт або
FACEBOOK
.
Онлайн: 1