Новини та події Гуляйпільського краю, області, України і світу.

На мотиви повісті ”Кайдашева сім’я“ Івана Семеновича Нечуя-Левицького.
Бувало, зберуться молодиці на рідкісні посиденьки, певна річ, з діточками. Малеча собі гуляє-вештається біля матерів, а ті, про що б не заводили теревені, все свекрух своїх «полощуть». То ж і дітям було те чутно.
От пішла одного разу котрась із тих молодиць на молебень до церкви… з маленькою донечкою. Стоїть хреститься поблизу амвона та молитву шепоче. А дитина роздивляється навкруги у своїй уяві-думках, їй тільки

Як це було давно: А пам"ять дитинства про кожну весну,
. Про дружбу і щирість все спогади пише.
/b>
Ця незабутня світлина замитювала закінчення першого класу у передлітті 1957 року дітьми села Темирівки всесвітньо відомої Гуляйпільщини славутного Запорозького краю.
У центрі верхнього ряду вчителька Леся Панасівна Олійник (раніше я помилково думав, що прізвище вчительки - Стрибуль, як і чоловіка).
З верхнього ряду зліва направо і розпочну: Лелик

ВИДАТНІ ПОСТАТІ УКРАЇНИ
Сиріч у травні 5 числа виповнилося 120 років від дня народження Липи Юрія Івановича (1900-1944) , - громадського діяча, письменника, поета, публіциста, історіософа, лікаря, одного з ідеологів українського націоналізму, автора української геополітичної концепції.
Юрій Іванович поклав своє життя за волю, за державність українського народу. Людожерне московство довгі десятиліття держало у забутті пам’ять про цю велику самовіддану людину, духовно обкрадало

1 червня – Міжнародний день захисту дітей.
Щорічно в Україні та по всьому світу відзначається
це свято, яке покликане привернути увагу до
захисту прав дитини. 1 червня 1925 року в Женеві
відбулася перша міжнародна конференція, у ході
якої обговорювалися проблеми дітей. Цілком
імовірно, що це й підштовхнуло в подальшому
відзначати День захисту дітей саме 1 червня.
Офіційне ж рішення заснувати Міжнародний день захисту дітей було
ухвалене в листопаді 1949 року конгресом

Я собі призначив зустріч,
Бо багатоликий став…
Не знайшов себе на кручі…
Ба давно у прірву впав.
Суспільство силкується не зважати/не помічати своє не зовсім ґарне обличчя.
Олігархат приховує свій справжній писок.
Адмінкомандна система або “процесуальні керівники”, у найширшому розумінні цього слова, - приховують свою істинну пику.
Правопохоронство, укупі з “царицею доказів” - особистим зізнанням підозрюваного-звинуваченого-підсудного, маскує свою тоталітарну

Шановне товариство, сиріч з причини протиепідемічних обмежень пройшло майже непомітно свято українства ― Всесвітній день вишиванки, яке відзначається кожноріч у третій четвер травня, у цьому році це було 21-го числа.
Вишиванка є сакральним явищем, вона ― уособлення предковічної української культури, є виразником світосприйняття ― як гармонійного, сонцеясного і життєдайного.
Свято було засновано у 2006 році у Чернівцях студентами університету. Його скоро було підтримано в Україні,

Пурхівська бувальщина
Знову їдуть шановні пурхани до грецького містечка Янисоля, що на Донеччині, в олійницю олію “бити”. Все відбувалося як завше - як по дипломатичному протоколу, хіба що тільки без блискучих урядових автомобілів, ба навіть без авто “Побєда” дядька Івана Хорішка, ба навіть без “Москвича-401” Володимира Панаги, якого він без кінця-краю лагодив.
А все той же незамінимий тракторець “Білорус” з лафетом (так називали причеп) ще ні світ ні зоря об’їхав усі обійстя по селу,

ІДЕМО РАЗОМ ДРУЖНО ДО СВІТУ УКРАЇНИ

ПРИПИСИ-НАСТАНОВИ ЩОДО ПЕРЕХОДУ ДО СВІТУ УКРАЇНИ
Щоб увійти до Світу України, належить перейти-пройти крізь наведені посилання за вказаною послідовністю - знизу догори.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ. Всі червоні посилання містять у собі жахливі «перспективи» загрузнути у тому болоті, яке вони пропонують… але іншого шляху не існує
Тому, навівши курсора на чергове таке неподобство, і, натиснувши на ліву клавішу миші, - не баріться,

Були часи, коли мій старший брат Анатолій майже кожноріч улітку під час відпустки приїздив у село Успенівку на Гуляйпіллі до свого шкільного товариша Білого Анатолія (про це я вже якось принагідно говорив). І от коли, бувало, вибереться піти до річки Янчул, сяде там на березі і неодмінно тоді телефонує до мене, і непремінно каже після привітання: «Вова, як мені - ”ха-ра-шо-о“». Зрозуміло, що тут без заздрощів на таке - з мого боку не обійшлося.
І тоді якось мені подумалося, що у шкільні роки

1.Світ, схоже, здурів, якщо допускає і мириться з наступним розподілом «обов’язків» у теперішньому світо-«порядку»: це коли одні, тобто - москвини - бомб***ь у Сирії міста з мирним населенням, а інші - а не хижі москалі - переймаються долею біженців.

2.Як мириться українське поспільство з тим становищем, коли глибоко традиційно, з самого початку земного світу - шанує материзну, і в той же час на своїй же землі мириться з «матєрщіною» - чорних ротів москвинів та малоросної вати. Те,