Смайлики
X
Вставити зображення
X
Якщо потрібно завантажити зображення з комп'ютера, користуйтесь img-host.org.ua
Вставити відео
X
завантаження
 Неввічливо поводиться на сайті, це мене ображає
 Агресивні дії або залякування
 Це брехливі та образливі слова, які не відповідають дійсності
Повідомити
Відміна

МЕРЕЖКАМИ СТРОФ

МЕРЕЖКАМИ СТРОФ
ВІЧНІСТЬ
Зерно буття в полову не відвіє,
Воно з ріллі весною проросте,
У сяйвах сонця колоском зазеленіє!
В блакиті неба… золотом блисне!

ПЛИННІСТЬ
Швидше за час нічого не літає,
Хутчій ніщо так не біжить,
– Гей! Зупинись! – душа моя волає;
Я проти нього – ниць.

СОКРОВЕННЕ
Хіба живу, лиш животію,
Та все ж думками я лечу
Ширококрилими – в надію:
Побачити моє село,
Посидіть в когось коло хати,
Поспогадати юні вир,
Де кожна жінка мені – мати…
Таке в душі моїй, повір.

КОСМІЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
Новогригорівко – Пурхівка моя,
Заквітчана садками і ланами…
Всьому початок, берег – до кінця,
Омитий очеретними ставами.

ПРОБУДЖЕННЯ
Легенький вітерець у полі
Розвіяв темряву нічну,
У Гуляйпільському районі
Стрічають трударі весну!

СПОМИН
Я тут ступаю крок-у-крок,
Як сорок років тому,
Ось квіт кульбаби – мій пророк
Край стежки квітне знову.

ЛЮДЯМ
Бажаю всім мати стосили,
Щоб лише своє ми носили,
Щоб гідність високо тримали,
У злагоді рідне плекали!

ЖІНОЦТВУ
Весняна доріжка до мами,
Стежина до дівчини в гай…
Ми вас обнімаєм віками,
Нехай на землі буде рай.

ЧАРІВНОСТЯМ
Хай будуть завжди, як годиться в житті:
І весни, і зорі, і злети! –
А посмішки, подих, – а очі оті –
Найкращі у світі сюжети!

ДО ПЕРВНІВ
Я повертаюсь у дитячі сни,
У світосприйняття тієї днини,
Коли кохавсь у сяяннях весни
І був у Всесвіті єством єдиним.
Я… повертаюсь.

ЗЛЕТ
Мова є могутні крила роду!
Слово – це мелодія в мені,
У віршах, піснях народу
Лечу птахом навесні!

ЯК ЛЮБО МЕНІ
У нашій мові – очі волошкові,
Дівочий стан, веселка барвно виграє,
Криниця й журавель, гаї, діброви,
Блакить, спів соловейка в мові є!

ДО СЕБЕ
Я не належу сам собі,
Я – що бур’ян, без корнеплоду гичка,
Доки не забринять в моїм єстві
«Кобзар», «Історія русинів», «Літопис» Величка.

ПОЗАУЯВНЕ УСВІДОМЛЕННЯ
Якби не Честахівський, Лазаревські…
Якби не Божа милість, не Народ,
Батько-Шевченко був би на чужині,
А ми б – осиротілі і понині
Від Сяну й Дону – до Дніпрових вод.

ЛІТОПИС
У цім краю козацький дух буяв!
Родилась і розквітла мова солов’їна.
Де родовід, коріння і земля,
Тут древня й молода держава Україна!

ХОРОВІЙ КАПЕЛІ «ПРОМІНЬ»
Ми хочем сказати усім, всьому світу:
Життя променіє від сонечка, квіту,
Воно у віршах, у піснях навесні…
Бо «Промінь» нам щедро дарує пісні!

ДОПАВСЯ
Літо настало, море заграло,
Сонце пече звідусіль,
Шкіра облізла – боляче стало,
Треба у море мерщій.

ОСІННІЙ СМУТОК
Осінь настала, холодно стало,
Вітер подув звідусіль,
Листя пожовкло, падати стало…
Скоро прийде заметіль.

НОСИТЕЛЯМ ВАД
«Розум – це втеча від злості» (Із Св. Письма)
Він є «будитель» і «пророк»,
Цінитель всея… трибунальний,
Бо безголів’я – то порок,
Натомість оної – баняк банальний.

ДОМАШНЯ ТВАРИННІСТЬ
Попри вельми гучні перестороги,
Для мене день і ніч – вонне дозвілля,
Пропив усе, лишились одні «роги»,
Їх «презентую» жінці на похмілля.

ГАНЕБНА ІСТОРІЯ
Петьовка Перший був значним дегенератом:
Творив-трощив…загарбував руками ката, –
Йому подоби – Другий…Друга…Третій… п’ятий,..
Ба зупинюсь, бо вже – у зараз – накивали п’яти.

ІРОДСТВО
Кагати зерна гниють з колії…
А десь у селі дитятко до нені … благає її:
«Матусенько, ненечко, дай по-по-їс-ти», –
А ненька не може ні стати, ні сісти,
А мати не може продовжити рід!!!
Кремлівськії злодії «косять» нарід.

«МАСКАРАДНА» ДОЛЯ
Я собі призначив зустріч,
Бо багатоликий став…
Не знайшов себе на кручі…
Ба давно у прірву впав.

ЩЕДРІСТЬ
Куд-куда! Куд-куда!
Я знесла яєчко!
Завітай до курника,
Зазирни в гніздечко:
Там тобі – яєчко.

НЕ ВСОХНИ ДУШІ КРИНИЦЕ
Я колись прийшов у літо,
А весну занапастив,
Ба у вічну юність мітив…
Раптом до зими достив.

РОЗМИНУВСЯ
Гадалось, долями усіх я проживу…
Збагну і втілю всього людства мрію,
А вийшло – лінію топчу криву,
А сталось – ледь своєю животію.

ПОВЕРНИСЯ
Летять роки серед доріг,
Літа до сивини тяжіють,
Колись залишив батьківський поріг,
Вологі очі мамині ніжніють.

АДРЕСА ДИТИНСТВА
Садок, щебет птахів, стежки весняні,
Хатина-світлиця, хліб-сіль на столі,
Де тато клопоче, а мама пряде,
Тут житиме вічно дитинство моє.

ДО ВІКОНЦЯ, СТРІХИ, ПРИЗЬБИ
Дивлюсь я на небо, на обрії мли,
У мріях здіймаюсь і лину туди,
Де густо зійшлися садки в долину,
Побачити неньку-хатину мою.

СИВОЧОЛА ВАГОМІСТЬ
«Мудрість у старших, бо довгість днів – розум»(Із Св. Письма)
Скажіть, як буть без мудрості, добра
І подиху століть минулих,
Без казки, сивочолого тепла
І досвіду із рук напруглих?

МОЛИТВА
Боже! Дай мені пам’яті,
Поведи у храм знань,
Відверни від злопам’яті,
Убезпеч від терзань.

У НОВОРІЧНУ МИТЬ
Дай Боже нам років… ро-ків,
Та тільки хай вони не скачуть,
А днів… щоб як отих роїв,
У снах і явах – щастя бачить!

НЕ ЗАБЛУКАЙ
Гадалось, як злечу в світи,
В них залишусь самим собою…
А вийшло – не належу сам собі,
Геть загубився у людськім розвої.

КРИЛАТИЙ ШЛЯХ
Матусенько-ненечко, тато,
Ви дали мені два крила,
Щоб високо в небі літати
Й прилинуть назад – до тепла.

НА КРУГИ СВОЇ
Не забувай ні миті із свого життя:
У рідній хаті, в школі, у дорозі –
Тоді не вдаре запізніле каяття,
І ти прилинеш, станеш на порозі.

ДВА ШЛЯХИ
Тіло… на труни позирає,
Мисле: «Горбату спину розігну…»
Душа ж... знов юні почуття плекає
І спрагло жде на чергову весну!

ПЕРЕГУК З ОЛЕКСАНДРОМ ОЛЕСЕМ
Я наодинці із природою стою,
Вона мені на вухо рає:
Цілуй… цілуй любов свою –
Про це щебече соловейко в гаї.

НЕ ОМИНУТИ, НЕ ЗБАГНУТИ
Що в світі – ясніше за днину?
Що в світі – темніше від ночі
І глибше, жагучіше, плинне?..
То очі… це очі дівочі.

ПОЗАЧАСНЕ
У часі усе проминає,
У просторі – йде в небуття;
А серце усе ще кохає…
В любові нема забуття.

ВІЧНИЙ ПОЛОН
Я знов у вирі юних мрій,
Що вже здійснились – і ще ні!
Кохання перше пригорну,
Повік плекатиму весну.

КРИЛАТА НЕОСЯЖНІСТЬ
Скільки життів іще я проживу,
Весняним квітом покохаю,
Скільки світів пізнаю і сприйму
Від небокраю – до безкраю.

ТРИ СВІТИ
Знов шепотить весняне листя,
Захмарні мрії навіва,
Верта минуле у намисті,
Де все блукає моє “Я”.

НАТАЛІ КВІТЦІ
Двадцяте листопада. Кружляє лист опалий.
Смуток. Хилить до споминів про яви й сни.
Та цього дня на Божий Світ дівча постало
Для Слова, Рими і всевічної Весни!

КРИЛАТИЙ УКЛІН
Як любо чути ніжний голос ліри,
Душа на крилах мліє від утіх,
Коли читаєш вірші Туниченко Віри,–
Низький уклін Вам, Пані, від усіх!

ВАСИЛЯМ
Земля двох Василів: Симоненка і Стуса, –
Ви били в набат проти лжи, тьми і зла,
Вас доля спіткала така ж, як Ісуса…
Нарешті звершилось: за слово могуче
Вас рідний народ до грудей пригорта!

ВІД ТРОХИМА ЗІНЬКІВСЬКОГО
Хто я тепер у дзеркалі буття?
Яким відбитком по собі я буду
Після століття гніту забуття,
Серед імперством вигубного люду?

ГЕТЬ ПЕСИМІЗМУ
Я світ ніколи не пізнаю,
Мабуть, ніколи не збагну,
Бо людство високо літає,
А я не лину в далину.

ВИТОКИ ЄСТВА
У хаті уперше збагнувся весь світ:
І сонечка промінь, і квіточки цвіт,
По теплій долівці непевно пішов, –
Я долю свою у хатині знайшов.

ДОВІКУ
Хатинки, хатинки – родинні оселі,
Ви взимку в снігах, навесні у садках –
Уквітчані цвітом черешні, жерделі,
В яблуневім віночку – у наших думках.

ДРУЗЯМ З ДИТИНСТВА
Ми разом вчилися й гуляли,
Бились і пустували залюбки,
Мирилися й про честь сумлінно дбали,
Те – світле, чисте, щире – з нами навіки.

ПРИЗНАЧЕННЯ
Життя-буття людини – це прогрес:
Вона, оббігавши долівку, полишає хату,
Й воліє осягнути до небес! –
Але для цього певно треба сильні крила мати.

НАПУТНЄ
Не загуби канву життя
І на порозі, і у Бозі,
У злеті, у падінні в забуття
На довгій нелегкій дорозі
Не загуби канву життя…
Не загуби…не загуби… не загуби.

ДО РОДИННИХ ПЕНАТІВ
Де б не бував я, в якім би краю,
На крилах орлиних додому лечу!
А в хату влітаю… немов пташеня,
Я крила складаю, я знову – дитя.

НЕЗАБУТНЄ
Нехай шляхи нас ваблять із оселі,
А рік за роком від дитинства оддаля
Та… рідна хата, мати і вечеря –
Повік зорею сяють з «Кобзаря».

ЩИРОСЕРДНЕ
Бажаю кожній людині і кожній родині,
Щоб було на столі і лежало у скрині,
Щоб чутно було дітлахів голоси…
Хай повняться душі людської краси!

«ЯКБИ ВИ ЗНАЛИ (І БАЖАЛИ), ПАНИЧІ»
Хай щастя прийде в кожен дім,
Додасть усім добра й стосили,
Нам до снаги на світі цім –
У мирі й злагоді щоб жили!

ПРИСЛУХАЙСЯ
«Любіть Україну!», – Сосюра нас кличе,
«Батьківщина одна!», – Симоненко гука,
Під прапором рідним на народному віче
Наша воля свята – розквітать навіка!

ВІЧНА МРІЯ Я хочу бачить рідний край:
Зоряне небо, барви долу,
Ставок, стежину, вечір, гай…
І – чути українську мову.


Володимир Пилипенко, Новогригорівка – Успенівка – Гуляйполе – Бердянськ, 1974-2016 роки.
0

Щоб коментувати на сайті, авторизуйтесь через сайт або
FACEBOOK
.
Онлайн: 1