Смайлики
X
Вставити зображення
X
Якщо потрібно завантажити зображення з комп'ютера, користуйтесь img-host.org.ua
Вставити відео
X
завантаження
 Неввічливо поводиться на сайті, це мене ображає
 Агресивні дії або залякування
 Це брехливі та образливі слова, які не відповідають дійсності
Повідомити
Відміна

ВІХИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Березень 2018 рік.

ВІХИ  ІСТОРІЇ  УКРАЇНИ. Березень 2018 рік.
На небі місяць ревнощами зблід.
(Василь Бобинський)

1 березня – 160 років тому народився Тутковський Павло Аполлонович (1858-1930), геолог, географ, педагог. Народився у селищі Липовець Київської губернії, нині місто Вінничини, освіту отримав у Київському ун-ті, проводив геологічні дослідження у всіх краях України. У період поставання Української Народної Республіки став одним із основоположників Української Академії Наук. На педагогічній ниві обіймав посаду директора народних училищ Волинської губернії, плідно працював у Товаристві дослідників Волині разом з етнографом Кравченком В.Г., уродженцем м.Бердянська, ім’я якого носить Бердянський краєзнавчий музей. У 1929р. був звинувачений у «націоналізмі», але смерть вченого перешкодила стратному злодійству московського тоталітаризму. Є автором довідника «Загальне землезнавство», «Словника геологічної термінології», праці «Бурштин у Волинській губернії» і ін., був членом Бельгійського товариства геології і палеонтології.

1 березня – 1918 року Центральна Рада ухвалила Закон «Про грошову одиницю, биття монети та друк державних кредитових білетів», чим було запроваджено нову грошову одиницю – гривню, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала ВЅ карбованця. Для створення власного монетного двору здійснювалася закупівля устаткування у Німеччині.

3 березня – минає 130 років від народження Королеви Наталени Андріївни (1888-1966), письменниці, художниці. Народилася в Іспанії, мала іспанські та польські родові корені, отримала шляхетне виховання, володіла декількома мовами, здобула освіту з археології, а також мистецьку – художника. Доля уготовила мешкати у різних країнах Європи і навіть бути сестрою милосердя у Першу світову війну. Писати оповідання українською розпочала в 1919р., у доробку письменниці збірка легенд «Во дні они», повісті «Предок», «Без коріння», «Сон тіні», «Легенди старокиївські», збірка оповідань «Інакший світ» і багато інших, також влаштовувала виставки своїх картин. Останні роки проживала у м. Мельнику Чехословаччини.

9 березня – 110 років від дня народження Боровця Тараса Дмитровича (1908-1981), діяча українського національно-визвольного руху у період ІІ Світової війни, засновника Української Повстанської Армії «Поліська Січ», генерала-хорунжого, відомого як Тарас Бульба-Боровець. Народився у с.Бистричі, нині Березнівського р-ну Рівненщини, навчався у школі та займався самоосвітою. За участь в українському спротиві переслідувався польською владою. За наказом Уряду УНР в екзилі сформував загони Української Повстанської Армії «Поліська Січ», яка з початком німецько-радянської війни нараховувала 10 тисяч бійців. Вів боротьбу з німецькими і радянськими окупантами, підтримував зв’язки з «Білоруською самообороною». З 1948р. перебував в еміграції – спочатку в Канаді, потім у США, видавав журнал «Меч і воля», написав спогади «Армія без держави».

10 березня – 120 років тому народився Гупало Діонисій Мусійович (1898-1923), військовий діяч, учасник національно-визвольного руху. Народився у с.Нова Осота, нині Олександрівського р-ну Кіровоградщини. По Першій світовій війні перебував у лавах Запорізького полку Армії Української Народної Республіки, з 1920р. учасник повстанського руху проти московсько-більшовицьких орд у Холодному Ярі та Чорному Лісі, керував штабом, був отаманом Чорноліського полку. У 1923р. потрапив до лабет загарбників, загинув під час повстання у Лук’янівській буцегарні Києва.

10 березня – 140 років тому «Громадою» видано «Кобзаря» (1878р.) у м.Женеві заходами Михайла Драгоманова. Книга мала кишеньковий формат – розмір 9 на 5 см. З огляду на царсько-московські заборони, наклад було завезено в імперію таємно.. Двома роками раніше у Празі за участі Олександра Русова було видано двотомне видання «Кобзаря», але імперська цензура дозволила ввіз лише першого тому.

11 березня – минає 130 років від народження Чечвянського Василя Михайловича (спр. прізвище Губенко, (1888-1937), письменника-гумориста, рідного брата О.Вишні. Народився на хуторі Чечва, що поблизу містечка Грунь, нині Охтирського р-ну Сумщини, освіту отримав у військово-фельдшерській школі, відбув І Світову війну, у 1924р. облишив високі інтендантські посади і присвятив себе літературній діяльності, працював, зокрема, в редакції журналу «Червоний перець». Є автором збірок гуморесок «Кадило», «Царі природи», «Між іншим» тощо. У листопаді 1936р «драматурги» НКВД визначили письменнику роль – «участь в українській контрреволюційній націоналістичній фашистській організації», у липні 1937р. – у пік комуністичних страт – розстріляний, московсько-комуністичні людоїди не оминули і його родину: дружину і сина. .

– 120 років від дня народження Бобинського Василя Петровича (1898-1938), поета, журналіста, перекладача. Народився у м.Кристинополі, нині Червоноград Львівщини. Після гімназійних років воював у лавах Української Галицької армії Західно-Української Народної Республіки. Один з перших виступив у жанрі еротичної поезії, це вінок сонетів «Ніч кохання». Ймовірно, від переслідувань польської влади захопився лівацькими ідеями, урешті, в 1930 р. перебрався до підрадянської України, до Харкова, де незабаром потрапив спершу під хамську більшовицьку критику, далі арешт, каторжні роботи на ритті каналу «Волга-Москва», а в січні 1938р. – комуністична страта – постріл у потилицю. В.Бобинський є автором поеми «Смерть Франка».

14 березня – 110 років тому народився Крушельницький Тарас Антонович (1908-1934), письменник, перекладач, діяч у царині культури. Народився у м. Коломиї, освіту здобув у Львівському ун-ті з фаху германістики, а також у музичному виші по класу скрипки. За участь у національно-визвольному русі переслідувався польським режимом, в ув’язненні вивчив англійську, іспанську та французьку мови. У творчому доробку оповідання, фейлетони, гуморески, здійснював переклади європейськими мовами творів українських письменників. В 1934р. переїхав з родиною до Харкова, де невдовзі був арештований вже іншим – московсько-більшовицьким режимом, і розстріляний.

17 березня – минає 170 років від народження Огоновського Олександра Михайловича (1848-1891), правника, громадського і політичного діяча. Народився у с.Букачівці, нині Рогатинського р-ну Івано-Франківщини, здобув правничу освіту у Львівському ун-ті, з 1882р. професор рідного закладу, де став першим науковцем з права, який викладав українською, зробив вагомий внесок у розробку української юридичної термінології. Став співзасновником громадських організацій: «Дружні лихварі», «Просвіта», «Рідна школа», «НТШ», – а також «Народної Ради» – політичної організації, що протидіяла зачудованим у московство – так зв. москвофілам. Є автором низки праць з цивільного права.

19 березня – 180 років від дня народження Личаківського Володимира Дмитровича (1838-1903), громадського діяча, письменника, перекладача, адвоката. Народився у с.Ременів Королівства Галіції та Володимирії, нині Кам’янка-Бузького р-ну Львівщини, освіту здобув у Львівському ун-ті. Став першим українцем-бургомістром у м.Тернополі, долучився до організації товариств «Міщанське братство», філії «Рідна школа». Є автором комедій «Іспит на мужа», «Несподівані женихи», низки перекладів драматичних творів німецьких і польських авторів. Мав зустрічі з І.Франком, С.Крушельницькою.

24 березня – 190 років тому народився Лебединцев Феофан Гаврилович (1828-1888), педагог, історик, громадський і церковний діяч, журналіст, літератор. Народився у с.Зелена Діброва, нині Городищенського району Черкащини, богословську освіту отримав у Київській духовній академії, викладав у семінарії. З 1864р займався викладацькою діяльністю в Холмщині, протидіяв там полонізації, сприяв відкриттю близько 300 народних шкіл. У 1882р. разом з братом Петром – протоієреєм Софії Київської, заснував журнал «Київська Старовина», є автором проповіді «Про ярмарки». У 1859р. познайомився з Тарасом Шевченком, отримав у подарунок «Кобзаря» з автографом.

24 березня – 1918 року Українська Центральна Рада ухвалила Закон про державну мову. Закон зобов’язував всякого роду написи, вивіски на торговельно-промислових, банкових та подібних закладах повинні провадитися державною українською мовою, а якщо і іншими мовами, то написи державною мають бути розташовані на чільному місці. Закон приписував державомовність також у веденні діловодства та при виданнях публічних справоздань. Закон встановлював короткі терміни виконання: від 2–3-х тижнів і до 3-х місяців, а у разі порушень – штрафи, а у випадках неоплатності їх… арешти на декілька місяців.

25 березня – минає 150 років від народження Василька Миколи Миколайовича (1868-1924), державного, громадсько-політичного діяча. Народився у с.Лукавці, нині Вижницького р-ну Чернівеччини, освіту отримав у Чернівецькому ун-ті, обирався послом до Австрійського парламенту, відстоював інтереси українців краю, заснував українську гімназію у м.Вижницях. Став співзасновником Загальної української ради у Відні, був противником москвофільства та румунізації Буковини. З поставанням Української та Західно-Української Народних Республік перебував на дипломатичній роботі.

27 березня – 1858 року Тарас Григорович Шевченко повернувся до Петербурга із заслання. Старі й нові друзі, земляки і чужинці, вся петербурзька еліта галасливим натовпом оточила його. Між тим ходив на публічні лекції, вів довгі жваві розмови з найосвіченішими людьми того часу на теми філософії, психології, про минулу й майбутню долю слов’ян. У планах було продовження мистецько-малярської діяльності, творчої поетичної праці, планував нове видання своїх поетичних творів. Але спроба надрукувати навіть вже раніше видрукувані твори закінчилася звинуваченнями з боку цензури у буцімто бажанні поета викликати ненависть до панування росіян.

28 березня – 120 років від дня народження Сціборського Миколи Орестовича (1898-1941), державного та військового діяча, теоретика українського націоналізму. Народився у м.Житомирі, з гімназійної лави пішов на фронти І Світової війни, у 1917р. активно проводив українізацію імперських частин. З поставанням Української Народної Республіки розбудовував Армію УНР. З 1920р. – в еміграції, продовжив навчання в Українській господарській академії у Подєбрах. Став співзасновником Легії Українських Націоналістів, а з 1929р. обійняв посаду заступника Голови Проводу новоствореної ОУН. Був людиною всебічної освіти і нечуваної працездатності. Заперечував партії – потенційні деструктивні знаряддя групових інтересів. Загинув 30 серпня 1941р. разом з О.Сеником в окупованому німцями Житомирі – внаслідок теракту.

29 березня – 290 років тому народився Розумовський Кирило Григорович (1728-1803), військовий, політичний і державний діяч, останній гетьман Війська Запорозького, гетьман Глухівського періоду в Історії України. Народився у с.Лемеші Козелецької сотні, Київського полку, Гетьманщини, нині Козелецького р-ну Чернігівщини, з 15 літ навчався в університетах Німеччини, Франції, Італії, по поверненню очолив Російську Академію Наук. Разом з братом Олексієм та козацькою старшиною домігся відновлення Гетьманщини в Україні, поновив козацькі вольності, систему судочинства, планував відкриття українського університету у м.Батурині. З приходом на московський престол німкені Софії фон Ангальт-Цербст… із Голштинії – престольне псевдо Катерина ІІ – всі поновлення було скасовано, Запорізьку Січ підступно зруйновано. Останній гетьман доживав у м.Батурині, мав одинадцять дітей.

Сиріч, виповнюється 270 років від народження Худорби Архипа Михайловича (~1748 ~1799), козацького старшини, літописця. Народився у с Комані, тоді Новгород-Сіверського повіту, нині однойменного р-ну Чернігівщини, належав до старовинного старшинського козацького роду, був спершу сотенним канцеляристом, з 1769р. – сотенним осавулом, урешті – отаманом. Брав участь у загарбницьких походах Московщини, ймовірно, у складі Стародубського козацького полку. Написав твір «Малоросійська історія» – у ліберальному і антимосковському дусі, який, припустимо, став одним із джерел вже на початку ХІХ ст. для іншої історичної праці про Україну – «Історії Русів», автор якої невідомий.

О.Змієвський, В Пилипенко, тов.«Просвіта», м.Бердянськ, Запорізький край, Україна, /proberdyansk.wordpress.com/
0

Щоб коментувати на сайті, авторизуйтесь через сайт або
FACEBOOK
.
Онлайн: 1