Смайлики
X
Вставити зображення
X
Якщо потрібно завантажити зображення з комп'ютера, користуйтесь img-host.org.ua
Вставити відео
X
завантаження
 Неввічливо поводиться на сайті, це мене ображає
 Агресивні дії або залякування
 Це брехливі та образливі слова, які не відповідають дійсності
Повідомити
Відміна

"Каму-для каво сачінять…?"

"Каму-для каво сачінять…?"
До дня пам’яті жертв політичних репресій в Україні.

«…І, прагнучи людське донищити коріння,
Він стільки, стільки нір для в’язнів поробив,..»
П.-Ж. Беранже, «Чотирнадцяте липня». Переклад з французької Миколи Зерова.


Ось погляньте но на цих двох миршавих чолов’яг: один з гармошкою, а у іншого, що у шапці, застеб штанів задертий майже аж до грудей. Але тут не вистачає, щонайменше, ще третього, який згодом, будучи (окрім того, що «вождем всіх часів і народів») на чолі найбільшої, найрозгалуженішої та найінтернаціональнішої міжнародної терористичної організації у всьому світі, яка називалася чудернацьки – комуністичний інтернаціонал – отого розтягача гармошкового міху знищить аж у Латинській Америці.

Але що є дивним, що цей третій, що звався Сосо-Джугашвілі-Сталін, у подальші десятиліття «пала чування» все зробить так, як казав-писав гармошкар, який йменувався Левом Троцьким-Бронштейном, а це і табірні трудармії, і чистки, і загороджувальні загони… і яке все це загалом називалося – «загонім сілай к счастью(!!!)».

Та все-таки прийдеться розпочати з того, у якого рот роззявлений для підспіву, який у шапці і в якого, як вже зазначалося, штанинний застеб підтягнутий аж до упалих грудей, і котрий звався Володимир Ульянов-Ленін, і розпочати ось як.

У 70-ті роки, навчаючись у правничому внз, збагнув, побачив, що перший курс непереступно був присвячений марксизму-ленінізму. Стільки прийшлося читати і конспектувати праць вождя, а як там було гарно написано: і про право націй на самовизначення тощо, а яка там увага-повага до пролетаріату, його навіть було цим вождем запхато у так звану «тєорію сацаалістічєскай рєвалюціі», зроблено «гєгємонам»… і ніде анічичирк про постріли в потилицю, про добивання металевими кийками мільйонів, про концтабори, про барачне життя того ж таки «диктатурного» пролетаріату. Впало у око й те, що перед друкованим текстом кожної праці мався листок, схожий на фото, з зображенням декількох рядків нерозбірливого скоропису, буцімто оригіналу, буцімто написаного вождем, буцімто наступної писанини.

А ще раніше, коли я був малий, це початок 60-х, пам’ятаю, у нас вдома було таки чимало книжок, адже тато був вчителем, директором школи, і серед них, зокрема, пилилися – бо ж примушували купляти – і декількатомні твори Джугашвілі-Сталіна, до речі, у перекладі – українською. Я було спробував і його почитати, вже будучи студентом, для порівняння з Ульяновим, але не зміг, бо йшлося про те саме, але в іншому перефразуванні.

Та промайнули літа, стало відомо про голодомори, сталінські репресії тощо, а також… як сам Володимир Ілліч направо і наліво роздавав розпорядження про повішення, про розстріли, і як він, не виходячи з кабінету, сам чинив так званий червоний терор.

Урешті, якось декілька років тому мою свідомість – ніби мблискавка –прострелило запитання: як такі люди, що мали такі психічні статури, з такими тваринними, людовбивчими повадками могли щось писати – багато писати загалом та, зокрема, про якісь там нації, про якесь їх самовизначення … про
світле майбутнє тощо? До того ж, вони були межово зайняті-заклопотані, бо денно і ношно ледве встигали затверджувати списки №1, тобто – до розстрілу жертв московського комунізму. І знову й знову виникає філософське запитання, яке не потребує відповіді: хіба можуть голови з синдромом людоїдства займатися теоретизуванням про протилежне – про життя?!

А тепер поглянемо на мотивацію з другого боку, задавши запитання – а воно, певна річ, знову стане риторичним: для кого це могло писатися? Можливо, для катів нквс? Шкода навіть писати «ні». А, може, для тих, хто був у списках №1 чи №2 і т.п.? Також апріорі – ні. Можливо, для диктатурного пролетаріату? Так він як жив у бараках, так там і залишився, правда, мільйони його було переміщено у інші бараки – гулагу.
А, пак це, мабуть, потрібно було тим, що – «кадри рєшают всьо», тобто для пресловутої номенклатури! Але ж для неї головним стало – спецпостачання для тугого брюха та товстої сідниці, зрозуміло, і великі оклади… і лізти вгору… бодай і по трупах, ну хіба що ще й те, щоб бачити, і мати від того втіху, – як загинаються інші, від голоду, холоду.
Є ще одна гіпотетика стосовно авдиторії, це Захід – західні соціалісти, соціал-демократи тощо, тим паче кремлівські кримінальні аферисти тріпотіли про світову революцію. Але ж там уявлявся дещо інший соціалізм – не людоїдний, тому, наприклад, відомий німецький соціал-демократ К.Каутський дуже підозріло, запитально-обурливо ставився до московського соціалізму. Ба кремлівський каганат його за це записав у ренегати, так і говорилося, і створилося неспростовне словосполучення – «ренегат Каутський», і не інакше.

Таким чином, до несумісності – взаємовиключення – зазначеної вище писанини з московським комунібалізмом – слід додати ще і абсолютний вакуум суспільного запиту на неї.

А хто ж тоді усе-таки «насилосував» отих псевдонаукових «творів»? Певна річ, таке під силу не одній-другій істоті (слово «людині» не вживаю, бо мова йде не про людей або, щонайменше, не зовсім – людей).

Такими «не зовсім…була ціла ватага» – установа, остання назва якої декларувалася як – інститут марксизму-ленінізму при цк кп сс. Тому й рясніли всі 54 томи «сачінєній важдя» фотокопіями якихось рукописних строчок, щоб зімітувати його авторство і щоб не виникало про це ні в кого ніяких сумнівів.

Ну що ж, історія повторюється, все йде поки що по Хегелю. Адже, здається, всього два століття тому принцеса дормштадська – московське царсько-престольне псевдо – Катерина ІІ, звеліла вилучити, понищити або переписати, тобто підробити літописи Київської Русі на користь огидної Московії, очолював цю чорну справу такий собі Мусін-Пушкін, тобто вже тоді був отой – «інститут царизму-марксизму-ленінізму-сталінізму (певна річ, тепер і)-путінізму». Діє він у Московщині-РФ і понині, хіба що інакше зоветься. Чи ж уявимо без нього – у брехні?

Післямова: До цього викладу мається ще один заголовок, але оскільки він є досить довгий, як і сама чорна історія рашизної Московії, то подаю його в кінці і викладаю навмисне без певних правил правопису (як, власне, і в самому викладі), бо позаяк усе, про що писано – було і є поза будь-якими взагалі земними правилами.

Отже «… або Про інститут царизму-марксизму-ленінізму-сталінізму-путінізму… при цк московського кремля».

Володимир Пилипенко
0

Щоб коментувати на сайті, авторизуйтесь через сайт або
FACEBOOK
.
Онлайн: 1