Смайлики
X
Вставити зображення
X
Якщо потрібно завантажити зображення з комп'ютера, користуйтесь img-host.org.ua
Вставити відео
X
завантаження
 Неввічливо поводиться на сайті, це мене ображає
 Агресивні дії або залякування
 Це брехливі та образливі слова, які не відповідають дійсності
Повідомити
Відміна

ВІХИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Листопад 2018 рік.

ВІХИ  ІСТОРІЇ  УКРАЇНИ. Листопад  2018 рік.
“Вже ніхто не візьме вдруге / вас в невольничий ясир”
(Михайло Драй-Хмара)

1 ч. – минає 100 років з часу Листопадового чину (1918) – повстання, організованого в ніч з 31 жовтня на 1 листопада Українською Національною Радою силами Українських Січових Стрільців у Королівстві Галіції і Володимирії – коронній землі Австро-Угорської імперії, з метою встановлення влади Української Держави, названої згодом Західно-Українською Народною Республікою. 9 листопада було сформовано уряд – Державний Секретаріат. Як і в центральних та східних українських землях, де кількастолітнє московське уярмлення визначило долю визвольного руху того часу, те ж сталося і в західних кресах, але вже від тривалого польського панування.

2 ч. – 1708 року сталася Батуринська трагедія – пограбування і знищення столиці гетьмана Івана Мазепи, міста і його мешканців, – москалями під орудою царя Петра кривавого. Всього загинуло до 15 тисяч люду, «православні» москалі грабували і палили православні храми. Газети світу виходили з матеріалами про «страшну різанину», «Вся Україна в крові», «Жінки і діти на вістрях шабель», «Всі мешканці Батурина, незалежно від віку і статі, вирізані, як наказують нелюдські звичаї московитів», «Вся Україна купається в крові. Меншиков показує жахи московського варварства». Неуявна трагедія була реакцією москвинів на чолі з їх царем – на намагання України зберегти свою державність, коли точилася Північна війна між Швецією і дикою Московією.

2 ч. – 140 років від дня народження Манастирського Антіна Івановича (1878-1969), художника, графіка. Народився у с.Завалів, нині Підгаєцького р-ну Тернопільщини, мистецьку освіту отримав у Львівській художньо-промисловій школі та Краківській академії красних мистецтв. Створив цілу галерею високохудожніх творів з історії свого народу, це портрети, пейзажі, народнопісенність тощо, серед них – «Портрет матері», «Ой під гаєм, гаєм», «В таборі Кармелюка», «Засвіт встали козаченьки», «Запорожець», «Паламар» і ін.

3 ч. – 1918 року відбулося Буковинське віче – народні збори у м.Чернівці, де було проголошено возз’єднання Північної Буковини із Західно-Українською Народною Республікою та про подальшу злуку з Великою Україною. На зборах також було заявлено протест проти спроб Румунії оголосити всю Буковину румунською землею. Попри всенародне волевиявлення, загарбницьке Королівство Румунія через декілька днів здійснило окупацію українського краю, яка тривала до 1940р.

4 ч. – 130 років тому народився Соловей Дмитро Федорович (1888-1966), історик, економіст, педагог, публіцист. Народився у м.Срібному, нині райцентр Чернігівщини, освіту отримав у Харківському ун-ті, згодом здобув вчену ступінь, займався викладацтвом. У 1944р. емігрував до Німеччини, далі у США. Є автором близько 400 праць з українознавства, з економічної та політичної історії, це «Україна в системі совєтського колоніялізму», «Голгота України» (про голодомори), «Українська наука в колоніяльних путах» тощо, також писав твори для дітей.

5 ч. – минає 80 років від народження Шабатури Стефанії Михайлівни (1938-2014), митця-килимаря, членкині Української Гельсінської групи. Народилася у с. Іване-Золотому, нині Заліщицького р-ну Тернопільщини, мистецтву навчалася у Львівському ін-ті мистецтв, працювала художником у текстильній галузі, входила до Спілки художників України. З 1970р бере участь в Українській Гельсінській групі, виступила на захист історика В.Мороза, була співавтором звернень до міжнародних і радянських організацій. У 1972р. була відправлена московським тоталітаризмом до жіночого концтабору в Мордовії, а її творчі надбання – знищено. По звільненню у 1979р., попри нагляд, активно працювала на відновлення української державності.

6 ч. – 170 років від дня народження Цегельського Михаїла Львовича (1848-1944), церковного і громадського діяча. Народився у с.Висоцько, нині Бродівського р-ну Львівщини, освіту з теології отримав у Львівському ун-ті, з 1875р. і до кінця життя був душпастирем у м.Кам’янка-Струмиловій на Львівщині. Ще студентом брав участь у заснуванні товариства «Просвіта» в 1868р., згодом створив і очолив його філію у К.-Струмиловій, створив низку інших громадських організацій та просвітницьких закладів у повіті. За подвижницьку діяльність на користь Української Церкви отримав титул дійсного папського шамбеляна і графа Римського.

7 ч. – 130 років тому народився Нестор Іванович Махно (1888-1934), політичний і військовий діяч. Народився у с.Гуляйполе, нині районне місто на Запоріжжі. З юнацьких років розпочав активну боротьбу проти несправедливого устрою життя за московського монархізму, а після більшовицького заколоту створив селянську повстанську армію для боротьби із загарбницько-терористичними бандами «червоних» і «білих» москалів Діяв в умовах нечуваної підступної облуди більшовизму – «мир народам», «земля селянам», «Фабрики робітникам» тощо. З кінця 1921р. перебував на еміграції, останні роки мешкав у Парижі.

9 ч. – День української писемності та мови. За православним календарем – це День вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця – послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія
21 ч. – День Гідності та Свободи, встановлений на честь Помаранчевої революції і Революції Гідності з метою утвердження в Україні Свободи і Демократії.

10 ч. – 1928 року у м.Києві відкрито Дім-музей Т.Г.Шевченка, зусиллями художника, професора Архітектурного інституту Василя Кричевського. Будинок був зведений 1835р., належав Івану Житницькому, Тарас Шевченко мешкав у ньому з весни 1846 і до свого арешту 5 квітня 1947р. за участь у Кирило-Мефодіївському братстві. Нині це Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка, розташований у провулку його імені в будинок 8-а, що поблизу Майдану Незалежності, куди щороку простують близько 10 тисяч відвідувачів.

12 ч. – минає 210 років від народження Бодянського Йосипа Максимовича (1808-1877), філолога-славіста, історика, фольклориста, перекладача, письменника, видавця. Народився у с.Варва на Чернігівщини, навчався у Переяславській духовній семінарії та Московському ун-ті. Є автором численних праць з історії, літератури, фольклору, мовознавства слов’янських народів,. Ввів у науковий обігу «Пересопницьке Євангеліє» – визначну пам’ятку староукраїнської мови, ініціював видання «Літопису Самовидця» і «Історії Русів». Пропагував твори Т.Шевченка серед слов’янських народів.

14 ч. –100 років тому постала Директорія УНР (1918) – найвищий орган державної влади Української Народної Республіки. Діяла в умовах наступу московських загарбницько-терористичних червоних і білих бандформувань, а також польських загарбників. Складнощі у вирішенні земельних і інших відносин, а також підступна більшовицька пропаганда перешкоджали поступу у державотворенні. Проіснувала до листопада 1920 року.

16 ч. – 140 років від дня народження Паращука Михайла Івановича (1878-1963), архітектора, скульптора, громадського діяча. Народився у с.Варваринці Королівства Галіції і Володимирії, нині Теребовлянський р-н Тернопільщини, навчався у Мюнхенській, Краківській та Віденській академіях мистецтв. У ! Світову війну брав участь у Союзі визволення України, у період поставання Української Народної Республіки був дипломатом. З 1921р. проживав у столиці Болгарії м.Софії, творив у галузі портрета, декоративної та монументальної скульптури, автор скульптурних портретів Т.Шевченка, М.Лисенка, С.Петлюри, І.Франка і ін.

17 ч. – 230 тому народився Щепкін Михайло Семенович (1788-1863), актор, визначний діяч української сцени. Народився у с.Червоне на Білгородщині, нині у складі РФ, у родині кріпаків. Сценічну діяльність розпочав у м.Харкові, продовжив у Полтавському театрі, керованого І.Котляревським, за сприяння якого був викуплений із кріпацтва. Заклав основи теорії і практики сценічного реалізму, мав глибокі знання з життя і побуту українського народу, створив вражаючі своєю правдивістю художні образи у виставах «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник», «Шельменко-денщик» і ін. Мав велику дружбу з Т.Шевченком.

17 ч. – 110 років від дня народження Кочура Григорія Порфировича (1908-1994), перекладача, поета, літературознавця, громадського діяча. Народився у с.Фесківка, нині Менського р-ну Чернігівщини, освіту отримав у Київському ін-ті народної освіти, займався викладацтвом. У 1943р. був репресований, попри каторгу займався творчістю, вивчав мови. По реабілітації відіграв вагому ролю у національно-культурному відродженні України у 60-ті роки, за що у період «дорогого Леоніда Ілліча» потерпав від гонінь. Здійснив переклади творів близько 30-ти літератур, які охоплюють духовні надбання людства за 26 століть. Є автором збірок поезій «Інтинський зошит», перекладів «Друге відлуння».

19 ч. – минає 140 років від народження Левитського Григорія Андрійовича (1878-1942), ботаніка, генетика, цитолога. Народився у с. Білки, нині Попільнянського р-ну Житомирщини, освіту отримав у Київському ун-ті, викладав у вишах, став відомим представником школи генетиків, заснував кафедру морфології і систематики рослин, курси з селекції сільгоспрослин, співзасновник Київського наукового інституту селекції, вперше у світі описав мітохондрії в рослинній клітині. У зв’язку з репресіями проти науки генетики та науковців московським комуно-людоїдним режимом, який вбачав «прогрес» виключно у винищенні народів – задля самозбереження, вчений тричі ув’язнювався, урешті був замордований. Загинула в
ув’язненні і дружина вченого Наталія Левитська-Кузьміна, пізнали табірне життя і діти – Іван і Надія.

21 ч. – 140 років тому народився Лепкий Микола Сильвестрович ( 1878-1945), педагог, культурно-громадський діяч. Народився у с.Крегулець, нині Гусятинського р-ну Тернопільщини, після навчання у Львівському ун-ті вчителював, очолював «Просвіту» у м.Станіславові, брав участь у створенні загонів Січових Стрільців, організовував мережі молодіжних товариств, де до виховної роботи залучав видатних діячів Організації Українських Націоналістів. У ІІСвітову війну керував «Українським Допомоговим Комітетом», протидіяв відправленню молоді у німецьку неволю тощо. Є братом письменника Богдана Лепкого.

24 листопада – День пам’яті жертв голодоморів в Україні. Є наслідком декількастолітнього нищення українського народу сусіднім диким московством, яке, маючи ганебну історію і негідну «культуру», будучи відсталою потворою, цілком логічно обрало шлях не саморозвитку, не вивищення, а суто нищення всіх, хто був і є цивілізованим. Цим пояснюється і теперішня агресія проти України.

24 ч. – 100 років від дня народження Воронюка Володимира Михайловича (1918-2008), художника, прозаїка, режисера. Народився у м.Бучачі на Тернопільщині, здобув педагогічну освіту, а також мистецьку з малярства. З початком ІІСвітової війни емігрував на етнічну українську землю – Лемківщину (нині у складі Польщі), урешті, в 1949р перебрався до Канади, де продовжив малярську, поетичну творчість, займався режисурою, грав у виставах. У грудні 2000 р. повернувся в Україну у м.Ів.-Франківськ. Написав понад 300 картин на молитовні теми, Шевченкові образи, про Чорнобильську трагедію, пейзажі і ін.

25 ч. – минає 180 років від народження Нечуй-Левицького Івана Семеновича (1838-1918), письменника, перекладача. Народився у с.Стеблів, нині Корсунь-Шевченківського р-ну Черкащини, освіту отримав у Київській духовній академії, вчителював та займався творчістю, а з 1885р. – виключно літературною працею. У своїх творах з етнографічною точністю описав українське життя того часу, є автором шедеврів української літератури «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я», «Старосвітські батюшки та матушки», «Дві московки», Хмари» і ін., праць «Сучасна часописна мова в Україні», «Про непотрібність великоруської літератури Україні та Слов’янщині».

29 ч. – 240 років тому народився Квітка-Основ’яненко Григорій Федорович (1778-1843), прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик, культурно-громадський діяч. Народився у с.Основа, нині у складі м.Харкова, отримав ґрунтовну домашню освіту, після короткої військової служби провадив широку громадсько-культурну діяльність у м.Харкові. Спираючись на літературну традицію Івана Котляревського, своєю творчістю справив значний вплив на подальший розвиток української літератури. Всесвітньо відомими є «Шельменко-денщик», «Сватання на Гончарівці», «Конотопська відьма», «Козир-дівка» і ін.

О.Змієвський, В Пилипенко, тов. «Просвіта», м.Бердянськ, Запорізький край, Україна, /proberdyansk.wordpress.com/
0

Щоб коментувати на сайті, авторизуйтесь через сайт або
FACEBOOK
.
Онлайн: 1