Смайлики
X
Вставити зображення
X
Якщо потрібно завантажити зображення з комп'ютера, користуйтесь img-host.org.ua
Вставити відео
X
завантаження
 Неввічливо поводиться на сайті, це мене ображає
 Агресивні дії або залякування
 Це брехливі та образливі слова, які не відповідають дійсності
Повідомити
Відміна

ВІХИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ Січень 2019 рік.

ВІХИ  ІСТОРІЇ  УКРАЇНИ         Січень    2019 рік.ВІХИ  ІСТОРІЇ  УКРАЇНИ         Січень    2019 рік.
“І снилися мені все білі сни: / На сріблі сяли ясні самоцвіти”.
Леся Українка

1 ч. ‒ 140 років тому народився Гаєнко Петро Михайлович (1879-1921), журналіст, поет. Народився на Поділлі, здобув педагогічну освіту, разом з О.Олесем і П.Тичиною редагував українську політичну газету «Відродження», став майстром пейзажної лірики, писав оповідання, віршовані фейлетони. За гумористичні вірші про «вождів світового пролетаріату» В.Леніна і Л.Троцького був засуджений московською диктатурою до страти. Належить до когорти «Розстріляного відродження».

1 ч. – 110 років від дня народження Бандери Степана Андрійовича (1909-1959), одного з організаторів і активного учасника українського національно-визвольного руху ХХ ст. Народився у с. Старий Угринів в Галичині у родині священика. Суспільно-політичні уваги первинно формувалися в умовах спротиву польському гніту, став активним членом «Просвіти». У 1936 р. польством був засуджений до страти (замінено на довічну буцегарню); За нових обставин спрямував свої неабиякі здібності і зусилля на боротьбу з московським рашизмом, а незабаром – і з німецьким нацизмом. З 1941р. по 1944р. перебував у концтаборі Заксенхаузен. У повоєнний час продовжив боротьбу з московством в еміграції. У 1959р. загинув від нападу кремлівського агента.

1 ч. ‒ 1919 року проголошено автокефалію Української Православної Церкви ‒ урядовим законом Директорії Української Народної Республіки на чолі з Симоном Петлюрою. Незабаром було знято анафему московських попів з гетьмана І.Мазепи. Подальше уярмлення України московськими червоними заколотниками унеможливило доведення процесу автокефалії до кінця ‒ на ціле століття.

2 ч. ‒ минає 120 років від народження Брасюка Гордія Івановича (1899-1944), письменника, кіносценариста доби «розстріляного відродження». Народився у с.Лука на Житомирщині, освіту отримав в Київському ін-ті народної освіти. У 1917р. став членом товариства «Просвіта», воював у лавах Армії Української Народної Республіки. Є автором збірок оповідань «Безпутні», «В потоках», «Сни і дійсність» тощо, роману «Чечіль», кіносценаріїв. У 1930р був ув’язнений на 5 років у радянських концтаборах за участь у «Просвіті» та перебування у війську УНР. З початком німецько-радянської війни знову був відправлений до таборів, подальша доля не відома. Реабілітований лише у 1989р., твори перебували під забороною.

6 ч. ‒ 130 років тому народився Рудницький Михайло-Лев Іванович (1890-1975), письменник, поет, перекладач, літературознавець, педагог. Народився у с.Підгайці в Галичині, навчався у Львівському ун-ті та Паризькій Сорбонні, Став одним з найавторитетніших дослідників творчості І.Франка, виховав плеяду науковців. Володіючи 10-ма мовами, здійснив переклади українською твори відомих зарубіжних письменників. Є автором збірок оповідань «Нагоди і пригоди», поезій «Очі та уста», праці «Від Мирного до Хвильового» і ін.

8 ч. ‒ 160 років від дня народження Смаль-Стоцького Степана Йосиповича (1859-1938), мовознавця, педагога, літературознавця, громадсько-політичного діяча. Народився у с.Немилів в Галичині, студіював філологію у Чернівецькому та Віденському ун-тах. З 1885р. професор Чернівецького ун-ту, а з 1921р. ‒ Українськоо вільного ун-ту у Празі. Обстоював самобутність української мови, протидіяв москвофільству. Є автором монографій «Руська граматика», «Ідеї Шевченкової творчості», праці «Буковинська Русь» і ін.. У І Світову війну був у складі «Союзу визволення України», став головою Бойової Управи Січових Стрільців, з поставанням Західно-Української Народної Республіки перебував на дипломатичній роботі. У повоєнний період своєю діяльністю добився цілковитої рівноправності для українців Буковини.

8 ч. – минає 140 років від народження Панасенка Степана Васильовича (1879-1932, літ. псевдонім Степан Васильченко), письменника, педагога. Народився у м.Ічні на Чернігівщині, освіту отримав в учительській семінарії, вчителював, відбув 1 Світову війну. У прозових творах стверджував віру у перемогу справедливості, в підрадянський період зосередився на темі про минувшину. Є автором новел, оповідань, драматичних творів, це «Мужик і арифметика» «На чужині», «Про козака Ося і москаля Ася», «Минають дні», «Кармелюк», «Осінні новели» і ін. Перекладав твори московських письменників.

12 ч. ‒ 110 років тому народилася Приймаченко Марія Оксентіївна (1909-1997), художниця, майстриня розпису. Народилася у с.Болотня на Поліссі Київщини. Творчість розпочала у дитинстві із розмальовування рідної хати знайденим на околиці села синюватим глеєм. Завдяки великому таланту, стала всесвітньо відомим майстром у малюванні, вишиванні, в кераміці, а джерела і натхнення її творчості свідчать про багатовікову культуру українського народу. За рішенням ЮНЕСКΠ‒ 2009 рік було об’явлено роком Марії Приймаченко. З 1936р. твори майстрині незмінно експонуються на виставках у Парижі, Монреалі і інших містах світу.

13 ч. ‒ 100 років від дня народження Малої Любові Трохимівни (1919-2003), лікаря, педагога, вченого. Народилася у с.Копані, нині Оріхівського р-ну на Запоріжжі, освіту здобула у Харківському медичному ін-ті, працювала за фахом на Слобожанщині, відбула ІІ Світову війну. Опісля продовжила практичну, а також наукову і педагогічну діяльність, очолила академічний Інститут терапії. Є автором близько 400 наукових праць на теми серцево-судинних, ракових, туберкульозних і інших захворювань. Здобула міжнародне визнання, мала багато державних відзнак.

14 ч. - 360 років тому (1649) відбувся тріумфальний в’їзд гетьмана Богдана Хмельницького до Києва. За плечима були перемоги над поляками під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями. Його зустрічали як героя-визволителя України з польської неволі – високе духовенство, вчені Києво-Могилянського колегіуму, студенти, велика кількість іншого люду. З цим актом відбулося загальне переосмислення значення руху: від повстання, спротиву, помсти польським магнатам, до ‒ великої визвольної війни за незалежність України. Велич цієї події відображено у картинах художників, в літературі.

14 ч. – минає 130 років від народження Коряка Володимира Дмитровича (1889-1937), педагога, літературознавця, критика. Народився у м.Слов’янську на Слобожанщині, навчався у Харківському ун-ті, зазнав переслідувань від московського царизму. Займався редагуванням видань, працював у «Просвіті», очолив кафедру української літератури у рідному виші. Є автором праць «Тарас Шевченко», «Нариси історії української літератури», «Українська державність і нова роля «Просвіт», досліджував творчість Василя Стефаника. У вересні 1937р. арештований за химерним звинуваченням – «український буржуазний націоналіст», а вже в грудні знищений.

16 ч. – 1919 р. - Директорія Української Народної Республіки оголосила війну більшовицькій Московії ‒ з причини загарбницьких дій з її боку та організованих нею підривних акцій в середині країни. Це були логічні дії споконвічного розбійника з ганебною історією, з вкраденим найменуванням, який тільки но перейшов з епохи деспотичного царизму ‒ до тоталітарно-концлагерного секретаризму.

17 ч. ‒ 150 років тому народився Труш Іван Івнович (1869-1941), живописець-імпресіоніст, мистецький критик. Народився у с.Висоцько в Галичині, образотворчому мистецтву навчався у студіях Кракова, Відня та Мюнхена. Спадщина митця складає понад 6 тисяч творів, це пейзажні шедеври, галерея портретів і ін., серед них «Трембітарі», «Гуцулка з дитиною», «Дніпро під Києвом» і ін. Провадив велику громадську роботу. Йому належить вислів: «Нам треба стояти… ногами на нашій землі, головою бути в Європі, а розумом охоплювати якнайширше справи української нації». Митця називали поетом кольору і Сонця.

21 ч. ‒ 140 років від дня народження Сінклера Володимира Олександровича (1879-1946), військовика. Народився в Узбекистані, мав шведське походження. У 1917р. полишив військову службу у званні генерала, з поставанням Української Народної Республіки став на захист Української Держави, перебував на вищих командних посадах. Після загарбання України червоною Московією перебував у Польщі. У 1945р. потрапив до лабет московських загарбників, загинув у в’язниці. Попри не українське походження, не володіючи українською мовою, скрізь в анкетах вказував національну приналежність – «українець».

22 січня 1919 року відбулася Велика Злука, нині національне свято День Соборності України ‒ урочисте оголошення на Софійському майдані в м.Києві Універсалу про об’єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки ‒ у Соборну Україну. Окрім сучасних кордонів України, на той час у складі Соборної Держави були наступні українські етнічні землі: Кубань, Ставропілля, Чорноморщина, Східна Слобожанщина Стародубщина (всі відтяті Московією), Холмщина, Підляшшя, Північна Лемківщина Надсяння (заволоділа Польща), Мармарощина, Південна Буковина (захоплена Румуніією), Пряшівщина, Південна Лемківщина (у Словаччині), Берестейщина, Гомельщина (у Білорусі).

23 ч. ‒ минає 170 років від народження Ханенка Богдана Івановича (1849-1917), колекціонера старовини і творів мистецтв, мецената, промисловця. Народився у с.Лотоки на Чернігівщині, здобув правничу освіту, наукову ступінь. З 1880р. оселився у Києві, провадив за власний кошт археологічні розкопки на Київщині, зібрані знахідки передав Музею мистецтв у Києві, нині Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Видав збірник «Старожитності Подніпров’я», був членом низки науково-дослідницьких товариств.

24 ч. ‒ 140 років тому народився Людкевич Станіслав Пилипович (1879-1979), композитор, музикознавець, фольклорист, педагог, вчений. Народився у м.Ярославі (нині територія Польщі), освіту отримав у Львівському та Віденському ун-тах. Став співзасновником Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка у Львові, який згодом очолив, редагував музичну частину «Книги знання» ‒ тритомної Української загальної енциклопедії. Найвеличнішими творами митця є кантата-симфонія «Кавказ» і кантата «Заповіт» за однойменними творами Т.Шевченка, у доробку також опера «Довбуш», симфонічна поема «Не забудь юних днів», словоспіви «Спи, дитино моя» і ін.

27 ч. ‒ 180 років від дня народження Чубинського Павла Платоновича (1839-1884), поета, фольклориста, етнографа, громадського діяча. Народився на х.Чубинському Київщини, освіту здобув у Петербурзькому ун-ті. Був членом Київської Громади, у 1862р. написав вірша «Ще не вмерла Україна», який згодом став Гімном України. Неодноразово переслідувався царським режимом шляхом висилок та заборон проживання, попри це здійснив ґрунтовні етнографічні дослідження низки країв України і підготував 7-томний збірник матеріалів, є автором збірки віршів «Сопілка Павлуся». Посмертно був звинувачений тоталітарним московством у «буржуазному націоналізмі», знищено його могилу.

28 ч. -‒ 1929 р. у Відні розпочав роботу 1 Конгрес українських націоналістів, що знаменував собою активізацію українського національно-визвольного руху, на тлі його недавніх поразок у період існування Української Народної Республіки в 1917-1922 роках. Було створено Організацію Українських Націоналістів на чолі з полковником Євгеном Коновальцем.

30 ч. ‒ минає 120 років від народження Горбового Володимира Григоровича (1899-1984), адвоката, учасника національно-визвольного руху. Народився у м.Долина на Бойківщині, правничу освіту отримав у Карловому ун-ті у м.Празі. Відбув І Світову війну, опісля воював у складі Української Галицької Армії. У міжвоєнний період став оборонцем учасників Організації Українських Націоналістів у процесах проти них з боку польських окупантів. З 1929р. перебував у лавах ОУН на керівних посадах. Був в’язнем польських, німецьких, а з 1948р. і московських концтаборів. По звільненню у 1972р. знаходився під тотальним наглядом .Є автором спогадів «Погода совісті».

Сиріч виповнюється 110 років від дня народження Трохимчука Степана Климентійовича (1909-1945), учасника національно-визвольного руху українського народу. Народився у с.Тучин на Волині, брав участь у просвітницькому русі, належав до пластунів. З початком Другої світової війни перебував у польському війську, з 1942р. став активним учасником Організації Українських Націоналістів. Протидіяв спершу нацистському нашестю, після відступу якого зосередився на боротьбі з московським рашизмом, був курінним отаманом, У травні 1944р. потрапив у полон, після тривалих тортур був страчений у м.Рівному, де нині йому встановлено пам’ятний знак.

О.Змієвський, В Пилипенко, тов. «Просвіта», м.Бердянськ, Запорізький край, Україна, /proberdyansk.wordpress.com/
0

Щоб коментувати на сайті, авторизуйтесь через сайт або
FACEBOOK
.
Онлайн: 1