Смайлики
X
Вставити зображення
X
Якщо потрібно завантажити зображення з комп'ютера, користуйтесь img-host.org.ua
Вставити відео
X
завантаження
 Неввічливо поводиться на сайті, це мене ображає
 Агресивні дії або залякування
 Це брехливі та образливі слова, які не відповідають дійсності
Повідомити
Відміна

МЗС-маларассєйка

МЗС-маларассєйка
"Яку мову в душу взяти?
Просвітління – ні на мить.
В головах совків затятих
«какаразніца» сидить."

Володимир Сіренко.


20 і 21 листопада 1998 року у місті Кошиці Словаччини відбулася третя Річна нарада Європейського Конгресу Українців (ЄКУ) за участю представників 13-ти країн Європи, це від Бельгії, Боснії, Великобританії… і так аж до Хорватії, Чехії та Швеції. Серед рішень Наради було й таке: «…учасники річних зборів надішлють листа Міністерству Закордонних Справ України стосовно відсутності української мови в окремих Посольствах України та слабу співпрацю окремих Посольств з українськими організаціями країн Європи.

З великою вірогідністю припускаю, що реакція Європейського Конгресу Українців ґрунтувалася не на поодинокостях, а на повальностях. Тобто фактично мова йшла про те, що в українських диппредставництвах декларується-стверджується московство з малороством, блюзнірство з неінтелектуальністю – укупі прямо-таки якесь варварство. Про причини цього можна доволі довго говорити, але я це зроблю незвичним робом і коротко.

Отже відповідь на лист ЄКУ лежить не в МЗС України (апріорі там була лише чергова «дипломатична» відписка), а … в селі Темирівка. Так-так, я не обмовився – в отій самобутній Темирівці , що на славній Гуляйпільщині славутного Запорізького краю, точніше – "лежала" ще з середини1960-их років у хаті, якої за плином часу, вірогідніше всього, вже і нема, але це не має значення.

Та хата стояла на вулиці (тоді назв не було), яка розпочиналася від старого саду, пролягала біля старих гробків і вела у напрямку до церкви та була паралельною центральній вулиці. У тій хаті мешкала одна жінка з сином Анатолієм, жили як усі – і бідували, і всього було. Хлопець багато читав, навіть і тоді, коли їв борщ (оце обіпре розкриту товсту книгу об глечик, перед цею спорудою поставить полумисок з борщем, і ходить ложка безпомильно з тарілки до рота і навпаки, хіба що інколи замре на мить з-за напруги в сюжеті). Забігаючи наперед, скажу, що, урешті-решт, після строкової військової служби він провчився в якомусь виші, мабуть у педагогічному, і присвятив себе вчительству-шкільництву.

Але те було потім. А спершу, після військових трьох років, нагадаю ще – це було в середині 1960-тих, юнак твердо вирішив вивчитися на дипломата. От захотів – і все… податися до Московського інституту міжнародних відносин, єдиного тоді такого закладу «ат Маскви да самих да акраін».

Здав вступні іспити прямо таки добре: з одною лише четвіркою, а все інше – на «відмінно». Незабаром прийшло повідомлення – не пройшов по конкурсу. Знову засів за книги-підручники і, відповідно, вже наступного року всі вступні іспити здав «на відмінно». Але знову та ж відповідь – не пройшов…

Утретє подався до Москви-столиці, і знову все – круглі п’ятірки. Але хтось чи то пожалів його, чи когось роздратувало, що юнак із якоїсь там «украінскай дєрьовні», нехай навіть і із Темирівки (це для нас), який мав би копирсатися у перегної та радіти трудодням, а він, бачте, є таким розумним взагалі і, зокрема, у порівнянні з «масквічамі», а особливо з блатною їх частиною (а це практично – всі студенти того закладу були виродом царів-секретарів-міністрів тощо)… та ще й яке нечуване зухвальство(!) – лізе в дипломати, – так ось отой хтось ( я вже забув – хто був той хтось) шепнув чи шепнула йому: «Нє прієзжайтє большє. Вас сюда нікада нє прімут». От, бачте, і ще одне підтвердження нечуваної брехні червоного московства, зокрема, у гаслі – «Земля крєстьянам»: до голодоморів-вигублення, до колгоспного кріпацтва, до змосковщення, – додалося ще і «знай свайо мєста».
От тому з-за – того, а тепер вже – і із-за нашого блатизму, тобто коли представляють вже – Україну – особи не по здібностям, не по інтелекту, не по свідомості і культурі, а по блату, тобто синки брати, свати, сестри тощо,. от тоді і далі буде і малороство, і кацапизм, і будь що інше, зокрема, і на – дипломатичному поприщі.
Ось така була промовиста історія, яка відгукується й досі.


Володимир Пилипенко
0

Щоб коментувати на сайті, авторизуйтесь через сайт або
FACEBOOK
.
Онлайн: 1