“…Неначе люде подуріли,..”

07.02.2019

20:29:54

Бердянська Просвіта

Рядок, що в заголовку, як відомо, із твору Т.Г.Шевченка “І виріс я на чужині…”, написаного ще в 1848 році, вже у засланні, де мова йдеться про жахливо тяжке становище українського народу, зокрема, селянства - у московському ярмі.
На перший погляд наведене в заголовку не має ну ніякого відношення до цих чорнин, таки - чорнин, бо світлинами їх аж ніяк не назовеш.
Але все-таки - має і ось яким робом. Якщо у Т.Г.Шевченка оте припущення “неначе” відноситься до дієслова чи то присудка - “подуріли” , то вже коли споглянути на оці чорнини - москальні чорнини, апріорі розумієш-усвідомлюєш те, що “неначе” має відноситися тут вЂ’ і відноситься вЂ’ до підмету… “люде”, у його множинній формі, при цьому - множинній аж на 125 мільйонів. А те - що подуріли - але вже без «неначе», а точно - здуріли, так у цьому немає ніяких сумнівів… і підтвердженням тому є й те - особливо й те, що на здуріння “…І діточок своїх ведуть!..”

Володимир Пилипенко.

Щоб коментувати на сайті, авторизуйтесь через сайт або