Смайлики
X
Вставити зображення
X
Якщо потрібно завантажити зображення з комп'ютера, користуйтесь img-host.org.ua
Вставити відео
X
завантаження
 Неввічливо поводиться на сайті, це мене ображає
 Агресивні дії або залякування
 Це брехливі та образливі слова, які не відповідають дійсності
Повідомити
Відміна

ВІХИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ Серпень 2019 рік.

ВІХИ  ІСТОРІЇ  УКРАЇНИ             Серпень 2019 рік.ВІХИ  ІСТОРІЇ  УКРАЇНИ             Серпень 2019 рік.

«Є істина і правда на віки». (Григорій Бідняк)

1 ч. ‒ 130 років тому народився Самутін Петро Зотович (1889-1982), військовик, генерал-хорунжий. Родом з Полтавщини, був учасником І Світової війни, у 1917 р. активно проводив українізацію підрозділів імперської армії, продовжив службу на командних посадах в армії Української Народної Республіки, хоробро воював з більшовиками і денікінцями. В 1939р. брав участь у німецько-польській війні на боці Польщі. Після ІІ Світової війни емігрував до США, працював у громадських організаціях українських вояків. Полишив спогади про визвольні змагання.

1 ч. ‒ 130 років від дня народження Овчаренка Василя Івановича (1889-1974), композитора. Народився у м.Ніжині на Чернігівщині, музичному мистецтву навчався у Харківській та Московській консерваторіях, під час ІІ Світової війни виїхав до Німеччини, з 1949р. мешкав у США. У творчості широко використовував український народний мелос, є автор «Української симфонії», «Пісні на слова Т.Шевченка», опери «Лісова царівна» і ін.

1 ч. ‒ минає 130 років від народження Заклинського Корнила Романовича (1889-1986), педагога, поета, фольклориста, літературознавця, перекладача. Народився у м.Львові, навчався у Віденському, Львівському та Чернівецькому ун-тах, займався педагогічною діяльністю, працював у «Просвіті», підтримував «Пласт», брав участь у визвольній боротьбі Західно-Української Народної Республіки у 1917-1921рр., в 1938р. емігрував до Чехо-Словаччини. Є автором видань «З вечірньою зорею», «Нові пісні», «Народні оповідання про давнину» і ін.

5 ч. – виповнюється 120 років від народження Антоненка-Давидовича Бориса Дмитровича (1899-1984), письменника, поета, мовознавця, публіциста. Народився у с. Засилля на Сумщині, Навчався у Харківському та Київському ун-тах, брав участь у визвольних змаганнях 1917-1920 роках. У підрадянський період редагував видання, займався літературною творчістю, яка поділяється на два періоди, це 1923-1933 роки, далі до 1957р. – совєтські концтабори взамін смертної кари, і, врешті, поновлення літературної праці. Є автором романів «Синя волошка», «Землею українською», «Слово матері», праці «Як ми говоримо» і ін., був поборником за культуру української мови. За твори «Смерть», «Сибірські новели», «Завищені оцінки» письменнику в 1989 р. присуджено Державну премію України ім. Т.Шевченка.

5 ч. ‒ 120 років тому народився Злидень Федір Євтихійович (1899-1938), письменник, журналіст. Походить із с.Зачепилівки на Полтавщині, освіту отримав у Полтавському інституті народної освіти, вчителював, згодом перейшов на редакційну роботу. Одночасно займався творчістю, належав до літературної спілки селянських письменників «Плуг», писав поезії, нариси, п’єси. У березні 1938р. арештований московським людоїдним режимом, а за два місяці ‒ знищений, як і багато його творів. Належить до доби Розстріляного відродження.

6 ч. – 230 років від дня народження Буяльського Іллі Васильовича (1789-1866), вченого-медика, хірурга, анатома. Походить зі старовинного козацького роду Буяла. Став одним із засновників ангіохірургії, родоначальником топографічної анатомії, наукової урології, є автором першого посібника з судової медицини. Свій винятковий хірургічний досвід та лікарську практику увічнив у «Анатоміко-хірургічних таблицях», що стали світовою сенсацією і за якими у ХІХ ст. навчалися лікарі Європи і Америки. Т.Шевченко під час навчання в Академії Мистецтв з особливим задоволенням слухав лекції вченого, про нього згадав у повісті «Художник».

7 ч. ‒ минає 200 років від народження Куліша Пантелеймона Олександровича ( 1819-1897), письменника, фольклориста, етнографа, мовознавця, перекладача, видавця. Народився у містечку Вороніж на Чернігівщині, навчався у Київському ун-ті, займався педагогічною працею, вивчав слов’янські мови. За зв’язки з Кирило-Мефодіївським товариством зазнав переслідувань від московства. Є автором першого українського історичного роману «Чорна рада», здійснив переклад українською Біблії, підготував і видав двотомну збірку фольклорних, історичних і етнографічних матеріалів про Україну. Уклав перший український фонетичний правопис – «кулішівку».

8 ч. ‒ виповнюється 90 літ від народження Довгого Олексія Прокоповича (1929 – 2017), письменника, поета, перекладача, критика. Народився у с.Городище на Чернігівщині, освіту отримав у Харківському сільгоспінституті, працював на редакційно-видавничій роботі, займався творчістю. У доробку митця більше 20-ти збірок поезій, це «Чересло», «Музика бджоли», «Келих троянд», «Зерно з очима неба» і ін. Понад 100 поезій митця покладено на музику відомих українських композиторів.

12 ч. ‒ 120 років тому народився Макарушка Любомир (1899 -1986), громадсько-політичний діяч. Походить із с.Сівка-Войнилівська в Галичині, студіював військову науку, економічну у закладах Австрії та Чехії, брав участь в українсько-польській війні 1918-1919рр., був членом Української Військової Ороганізації, одним із лідерів Українського національно-демократичного об’єднання. У період ІІСвітової війни воював у складі дивізії «Галичина». По війні мешкав у Німеччині, полишив мемуарні матеріали про український визвольний рух.

15-16 ч. – 370 років з часу Зборівської битви (1649) – біля м.Зборів (нині – Тернопільщина) між козацьким військом на чолі з Б.Хмельницьким та кримсько-татарським під орудою хана І.Гірея ІІІ ‒ проти польських сил, які черговий раз посунули в Україну, і якій передувала битва під м.Збаражем. В ході протистояння нападник зазнав поразки, але нетривкість союзу з татарами не дозволило українській стороні вповні скористатися здобутим успіхом.

15 ч. – 140 років від дня народження Андрієвського Олександра Юхимовича (1869-1930), бібліографа-фольклориста, педагога. Народився в с.Биринс на Чернігівщині в родині селянина, освіту здобув у Київській Духовній семінарії, став кандидат богослов’я. Доклав багато зусиль, щоб продовжити і поглибити видану Б.Грінченком працю «Література українського фольклору. 1777-1900». Підготував перший том «Бібліографії з українського фольклору», що було визначним досягненням української етнографічної науки.


20 ч. ‒ минає 120 років від народження Саєнка Олександра Ферапонтовича (1899-1985), художника, митця-декоратора. Народився у м.Борзна на Чернігівщині, від захворювання на скарлатину втратив мову і слух. Захопився малюванням, цьому мистецтву навчався у Петербурзі, опісля ‒ у Київському художньому ін-ті під опікою художника Василя Кричевського. Творив у царині монументально-декоративного мистецтва в техніці інкрустації соломою. Є автором знаменитих картин «Козак Мамай», «Семен Палій», «На панщині пшеницю жала» і ін.

20 ч. ‒ виповнюється 80 літ від народження Шевчука Валерія Олександровича (1939), письменника, літературознавця, публіциста, перекладача. Народився у м.Житомирі, освіту здобув у Київському ун-ті, брав у часть у русі шестидесятників, переслідувався московським режимом. Творча тематика письменника умовно поділяється на три основні напрямки: історична проза, опис сучасного життя і літературознавча праця. Є автором творів «На полі смиренному», «Долина джерел», «Крик півня на світанку» і ін., близько 500 наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури.

21 ч. ‒ 110 років тому народився Железняк Омелян Савелійович (1909-1963), художник-кераміст. Народився у с.Олешня на Чернігівщині вЂ’ відомому гончарному осередку,з 1946р. працював у майстернях Інституту архітектури. Створював декоративний керамічний посуд, жанрові композиції, скульптурні ілюстрації до творів Т.Шевченка, М.Гоголя, народних казок і пісень, це «Гонта з синами», «Козак Мамай», «Мені тринадцятий минало», «Козак Вакула верхи на чорті» і ін. Твори митця експонувалися і на міжнародних художніх виставках у країнах Заходу.

23 ч. ‒ 100 років від дня народження Стебельської Аріянди Арсенівни (1919-2002), поетеси, прозаїка, науковця, журналістки, скульптора. Народилася у м.Гнівань на Поділлі, після навчання в Краківській Академії мистецтв вчителювала. В кінці ІІ Світової війни переїхала до Німеччини, з 1949р. проживала в Канаді, де продовжила навчання в Оттавському та Торонтському ун-тах, викладала історію і теорію образотворчого мистецтва, українську, французьку та німецьку мови, редагувала тижневик «Гомін України». У науковому доробку вченої близько 40 наукових праць, досліджувала творчість Т.Шевченка, Л.Українки і ін.

23 серпня – День Державного Прапора України. Відзначається з 2004 р. для вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки своєї незалежної країни. У 1949 р. ООН поставила вимогу перед тодішньою УРСР, як самостійним членом організації, замінити прапор, який був однотонного червоного кольору нарівні із московсько-союзним, визначений кремлівським каганатом. Тому 21 листопада 1949 р. Президія ВР УРСР ухвалила новий прапор, на якому національні особливості України відображала блакитна смуга, розміром у третину полотна.

23 ч. – 1939 року у Москві було укладено «Пакт Молотова-Ріббентроп໠‒ назва таємного додаткового протоколу – під час підписання договору про ненапад між соціалістичною Країною Рад та націонал-соціалістичним робітничим Третім Рейхом. Цим узгоджувались загарбницькі дії двох режимів-побратимів. Через лічені дні «високодоговірні сторони» затято взялися за його втілення, а по перших успіхах влаштували сумісні святкові паради підрозділів Червоної Армії та Вермахту у містах Пінську та Бресті.

24 серпня – День Незалежності України. Національне свято. Цього дня 1991 р. Верховна Рада УРСР затвердила Акт про державну незалежність України. Виборювання волі українським народом має багатовікову історію, яка продовжується і в теперішньому часі ‒ протистоянням новітнім загарбницьким рефлексіям: це ‒ гібридному вторгненню на українську землю, розбійним нападам з захватом заручників, це ‒ намаганням видати боротьбу за волю… як злочин, це ‒ повзучій паспортизації прикордонного населення урядами суміжних країн тощо. До цього слід додати про, схоже, навічну втрату українським народом цілої низки своїх етнічних земель, які були колись поцуплені тим же оточуючим загарбництвом.

27 . ‒ 1939 року відбувся ІІ-й Великий Збір Організації Українських Націоналістів у Римі. Головним питанням Збору було затвердження полковника Андрія Мельника Головою Проводу після загибелі від московських комуно-терористів полковника Євгена Коновальця. Зібрання ухвалило політичну програму Організації, проголосило український націоналізм ідеологією ОУН, визначило розбудову Української Держави на засадах націократії у співпраці з усіма верствами.

28 ч. минає 120 років від народження Ольховського Андрія Васильовича (1899-1969), композитора, історика музики, педагога. Народився у с.Гути на Слобожанщині, мистецьку освіту здобув у Харківській консерваторії та в Ленінградському інституті мистецтв. Викладав історію музики у Київській кон-торії, редагував видання «Чайковський на Україні…», брав участь у заснуванні Львівської консерваторії. Під час німецько-радянської війни емігрував до Німеччини, потім ‒ до США. Викладав в Українському Вільному Університеті. Є автором ораторії «Сад Гетсиманський», музики до твору Л.Українки «Оргії», «праці «Нариси історії української музики».

29 ч. ‒ виповнюється 200 літ від народження Лаврівського Юліана Григоровича (1819-1873), правника, культурного і політичного діяча. Народився у с.Мішани на Лемківщині (нині у складі Польщі), освіту здобув у Львівському ун-ті. Став зачинателем українського національного відродження, засновником і довголітнім головою товариства «Руська Бесіда», очолював «Просвіту». Відстоював рівноправ’я українців в усіх сферах суспільно-політичного життя в умовах польського панування.

29 ч. ‒ 150 років тому народився Тарнавський Мирон Омелянович (1869-1938), військовий діяч. Походить із с.Барилів Королівства Галіції і Володимирії, здобув військову освіту в офіцерській школі Відня. У Першу світову війну командував Легіоном Українських Січових Стрільців, з1919р. воював у лавах Української Галицької Армії, перебував на вищих командних посадах, боронив Західно-Українську Народну Республіки. Після загарбання Польщею західних земель України зазнав гонінь, а за московської окупації у 1939р.‒ було винищено всю родину полководця.

31 серпня – 1919 р. з’єднані війська Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки звільнили м.Київ ‒ від більшовицьких загарбників, ревних продовжувачів московського імперства. Але з причини переходу армії Денікіна, щедро підтримуваної країнами Антанти, від боротьби з більшовизмом – проти України, під її тиском невдовзі Київ було залишено. Таким чином дії Заходу, поруч з низкою інших чинників, губили українську державність.

О.Змієвський, В Пилипенко, тов. «Просвіта», м.Бердянськ, Запорізький край, Україна, /proberdyansk.wordpress.com/
0

Щоб коментувати на сайті, авторизуйтесь через сайт або
FACEBOOK
.
Онлайн: 1