Смайлики
X
Вставити зображення
X
Якщо потрібно завантажити зображення з комп'ютера, користуйтесь img-host.org.ua
Вставити відео
X
завантаження
 Неввічливо поводиться на сайті, це мене ображає
 Агресивні дії або залякування
 Це брехливі та образливі слова, які не відповідають дійсності
Повідомити
Відміна

ХТО СТАВ НАЙПЕРШИМ ШТІРЛИЦОМ

ХТО СТАВ НАЙПЕРШИМ ШТІРЛИЦОМ
Хай там абищо, але заради істини змушений безапеляційно стверджувати про наступне: найпершим Штірлицом був не кіноактор В’ячеслав Тихонов, а… - скажу про це дещо нижче. Нагадаю, мова йде - це коли режисерка Т.Ліознова зняла теледовжелезний серіал «Сімнадцять миттєвостей весни» у 1973 році і який дивився ввесь тодішній Радянський Союз, прикипівши вечорами до «голубих вогників» по помешканнях та в «червоних кутках» гуртожитків (голубий колір був тоді єдиним кольором у телевізорах, але тільки при умові відсутності зображення, коли ж демонструвалося тодішнє життя, то картинка була відповідна дійсності - не квітчаста, а лише трохи білого, а все інше або сіре, або ж чорне).
Ба навіть скажу більше. Ще не тільки до показу згаданого серіалу, а й до того як письменник Ю.Семенов написав-вигадав оту однойменну повість про нього, а це зафіксовано роком 1969 (увага, далі - приготуйтеся!), так ось ще ген-ген у далекім 1965 році - я став-був уже отим найпершим Штірлицом. Ще раз акцентую - найпершим-найпершим.
Ось як це було-сталося. У 10 класі, мова йде , певна річ, про Успенівську школу на Гуляйпільщині (рік я вже вказав), алгебру натомість Галини Іванівни Павлової стала викладати завуч Лідія Іванівна Винник. Нова вчителька розпочала інколи заходити перед своїм уроком, щоб виявити тих, хто списував у інших учнів рішення домашніх завдань з її предмету.
І ось одного разу отак заходить Лідія Іванівна і бачить досвідченим оком, що на задній парті сидить Галя Ткаченко і щось пише, то й попростувала туди. Галя дійсно списувала і списувала - з мого зошита. Я в цей час стояв біля дошки і розумів (прямо вже як - шпіон), що через мить буду викритий. Чомусь узяв і попростував поволі у бік вікна, і вже стоячи біля нього, долетіло мені у спину (як постріл) із задньої парти: «Гм-м… це ‒ Пилипенка зошит». Почувши те неминуче, розвернувся у їх бік і готовий був, мені здається, навіть і до… (якогось) «арешту».
Запитую себе і всіх: ну хіба можна у таких обставинах не відчути себе Штірлицем? Питання, звичайно, риторичне. Тим паче якщо до цього ще додати, що мене було викрито не до кінця, бо ж хвилин за 10 до «провалу»… сам успішно списав те ж саме рішення задачі з алгебри - у Пилипенко Ліди.
Чи мене було «заарештовано», чи ні - не пам’ятаю, скорше всього - пройшло без наслідків.
До речі, на відміну від моєї долі, у Ю.Семенова, відповідно, і в кіно становище Штірлиця було не те що не загрозливим, але й гарантовано мальовано-переможним. Про це дуже промовисто говориться і в одному анекдоті ще з тих часів. Тобто маємо ситуацію, коли один анекдот народив другий.
Отже йде архіважлива нарада в кабінеті хвюрера у бункері, там були присутні всі: Борман, Гіммлер, Герінг, Мюллєр, Кальтенбрунер тощо. Вагомість її була настільки великою, що британці навіть відпустили туди ув’язненого ними ще у 1939 році Р. Гесса - другу після хвюрера персону у партії. То ж у просторій кімнаті на великому столі розгорнуто воєнні карти, до яких прикута увага всіх присутніх, неподалік стоїть чималий хвюрерський сейф, він відкритий і там повно всяких тек з надсекретними документами. Раптом відкриваються двері, заходить військовий, холоднокровно і рішуче простує прямо до сейфу, вигрібає з нього під пахву всі теки і виходить геть, грюкнувши дверима. Першим після оторопіння отямився хвюрера і закричав на Мюллера: «Що це таке, хто це такий?!». А Мюллер спокійно і відповідає: «Це штандартен-фюрер СС Штірлиць, він же і радянський розвідник полковник Ісаєв». Вождь тоді на нього зі ще більшим сказом як накинеться: «Так чому ж він й досі не заарештований?!». А Мюллер знову межово спокійно йому у відповідь: «Це марна справа, бо він все одно викрутиться».
Наостанок ще маю сказати й таке. Добре, що я про все це розповідаю тільки но зараз, а не тоді, а то б прізвисько «Вовка-Штірлиць» було б мені гарантовано.


В.Пилипенко
0

Щоб коментувати на сайті, авторизуйтесь через сайт або
FACEBOOK
.
Онлайн: 1