Смайлики
X
Вставити зображення
X
Якщо потрібно завантажити зображення з комп'ютера, користуйтесь img-host.org.ua
Вставити відео
X
завантаження
 Неввічливо поводиться на сайті, це мене ображає
 Агресивні дії або залякування
 Це брехливі та образливі слова, які не відповідають дійсності
Повідомити
Відміна

ВІХИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ квітень 2020

2 квітня – 130 років із дня народження Якова Григоровича Савченка – українського поета, критика, журналіста. Народився на Полтавщині в селянській сім′ї. Навчався у Київському університеті. Працював у видавництві «Струмок» (Житомир). З 1917 р. постійно виступає у періодиці з статтями, фейлетонами, поезіями. 1918 р. в Житомирі побачила світ перша збірка Я. Савченка «Поезії». 1921 р. вийшла друга збірка «Земля». В 20-х роках він працював у київських газетах, а з 1929 р. редактором у ВУФКУ й на кінофабриці (193-1933). 1933 р. Був звільнений як з викладацької, так і з редакторської роботи «за протягування націоналістичних поглядів». 17 вересня 1937 р. Яків Савченко був заарештований у себе на квартирі, а 1 жовтня йому було пред′явлено звинувачення в тому, що «він є учасником антирадянської націоналістичної організації і за завданням цієї організації проводив проти Радянської влади шпигунську, шкідницьку і терористичну діяльність».
1 листопада 1937 р. виїзна сесія Верховного Суду СРСР винесла вирок: вища міра покарання — розстріл. Наступного дня Якова Савченка не стало.
За клопотанням Спілки письменників України судово-слідчу справу Я. Савченка переглянуто в 1957 р. Військовою колегією Верховного Суду СРСР вирок скасовано за відсутністю складу злочину. Яків Савченко реабілітований посмертно.

4 квітня – 1930 р. розпочалося повстання селян хутора Осадчий, сіл Богданівка Тернівка, що поблизу м. Павлограда на Дніпропетровщині – проти окупаційного комуністичного терору, відоме як Павлоградське повстання. Повсталі чинили розправи над т. зв. радянським і партійним активом, мали намір захопити місто і набути широкого руху. В ході боїв наступні два дні, силами чекістів-терористів та міліції спротив було подавлено. Під більшовицьку каральну машину потрапило 210 осіб, 27 з яких страчено. Це був спротив комуністичному насильництву – передвіснику великого голоду, повстання набули масового характеру з 1927 року.

- 1630 р. поблизу Переяслава Запорозьке козацтво під проводом Тараса Трясила, січового гетьмана, вславленого переможними морськими походами, розгромило значно переважаюче чисельно польське військо, орудуване найлютішими ворогами козаків Конецпольським і Лащем, які чинили жорстокі розправи над мирним населенням України. Це був період становлення Запорозької Січі, як центру незалежного козацтва, провісника постави козацької держави на чолі з гетьманом Б. Хмельницьким.

5 квітня – 1720 р. Пилипа Орлика обрано гетьманом України. Подія відбулася у вигнанні поблизу м. Бендери в присутності старшини, реєстрового козацтва і запорожців. Новообраний гетьман був послідовником І. Мазепи у боротьбі за незалежність України, він став автором першої в світі конституції – «Пакт і конституція прав і вольностей Війська Запорозького»- затвердженої того ж дня, витоки якої беруть початок в устрої Запорозької Січі. Докладав зусиль по створенню антимосковського союзу, наполегливо попереджав європейських правителів про небезпеку для світу – перетворення Московського царства в імперську державу,- закликав стати цьому на заваді. Переховувався від полювання на нього шпигунів Петра Кривавого. За понад 30-літнє гетьманування написав багато праць науково-політичного спрямування. На честь сина гетьмана – Григорія, видатного військового діяча Франції, названо головне летовище країни поблизу Парижа – імені Орлі.

5 квітня – 130 років від дня народження Никона Івановича Прудкого (1890–1982), українського кобзаря, бандуриста. Народився в родині матроса, родина жила бідно. Ще малим Никона відіслав батько працювати до майстра з ремонту музичних інструментів. На бандурі грати вчився в Терешка Пархоменка. У 1914 році переїхав до Києва, одружився. Того самого року з початком війни його мобілізовано; воював під Берестям, Барановичами, Варшавою. Повернувшись із фронту, жив у Каневі, не служив ні в українських, ні в радянських військах. У 1920-х роках працював на будівництві залізничної гілки Гришене - Канів. Згодом переїхав до Черкас, працював листоношею. Із 1932 року працював у Черкасах у майстерні музичних інструментів, керував гуртками бандуристів.
За нацистської окупації був одним із музикантів капели бандуристів при Черкаськім театрі, деякий час очолював капелу — з червня 1942 по травень 1943 року, за наполяганням директора Кравченка. У 1950-х роках керував самодіяльними ансамблями бандуристів у Черкасах; виконував українські народні пісні й думи, пісні на вірші Т. Шевченка, у репертуарі мав понад 100 творів.
У 1948 році Прудкого засуджено за «недоносительство» на 5 років. 24 травня 1961 року постановою пленуму Найвищого суду СРСР Прудкого реабілітовано.

11 квітня – 1945 р. заарештовано Йосипа Сліпого, митрополита Української Греко-Католицької церкви, який щойно перебрав провід над Галицькою митрополією у листопаді 1944 р. після смерті Андрея Шептицького. Був ув’язнений радянською владою до 8 років таборів на тяжких роботах. За відкидання постійних пропозицій Москви перейти на православ’я, був далі засуджений у 1953, 1957, 1962 рр.. відбув загалом 18 років покарання у таборах Сибіру, Мордовії. Унаслідок численних наполягань державних діячів Заходу та клопотання Папи Івана ХХШ (а ще з огляду на похилий вік – 71 рік) був звільнений з ув’язнення в лютому 1963р., виїхав до Риму. Решта 21 рік життя позначені надзвичайно активною церковною діяльністю: побудував собор святої Софії, придбав і відновив парафіяльний храм, зорганізував Український Католицький університет св. Климента, відновив діяльність декількох богословських видань, за значну наукову діяльність був почесним членом низки наукових товариств та почесним доктором університетів світу. Помер у віці 92 роки у Римі, у рідному с. Заздрість Теребовлянського р-ну на Тернопільщині встановлено погруддя митрополита, діє музей, в обласному центрі споруджено пам’ятник.

18 квітня – минає 160 років від дня народження Уляни Кравченко (Юлії Юльївни Шнайдер) (1860-1947), письменниці, громадського діяча. Народилася у м. Миколаєві Львівської обл., отримала педагогічну освіту, працювала в сільських школах. Видала 6 збірок, серед яких: «Лебедина пісня», «Пролісок», «Шелести нам, барвінок». Для її поезії притаманні щирість, людяність, співчуття до знедолених, тонкий ліризм. У зрілому віці писала більше для дітей та юнацтва. За творчий зв′язок з І. Франком терпіла утиски від польської влади. Дядько поетеси Антін Шнайдер, етнічний німець, був одним з найвизначніших галицьких краєзнавців.

23 квітня – 100 років тому народився Григорій Михайлович Тютюнник (1920-1961), прозаїк, поет. Народився в с. Шилівка на Полтавщині, закінчив Харківський ун-т, займався педагогічною діяльністю. Серед творів збірка оповідань «Зоряні межі», поезій «Журавлині ключі», знаковим є також роман «Вир», у якому порушені як гостро актуальні, так і вічні проблеми людського життя українського народу в мирний час, і який знаменував собою відновлення, непоборність, вічність народу, його духовного світу. Брат письменника (по батьківській лінії) Григір Тютюнник також став талановитим письменником.

– 245 років тому Катерина ІІ прийняла рішення про зруйнування Запорозької Січі, що було логічним кроком імперського самодержавства після суцільного покріпачення українських селян – проти первинного і вже останнього осередку суспільного устрою, який упродовж віків генерував для майбутніх поколінь не тільки України, але й всієї світової спільноти – ідеї вольностей, демократичних засад, правослухняності, спричинив рух до державотворення, нарешті, подарував людству першу в світі конституцію

26 квітня – 130 років від дня народження Миколи Костянтиновича Зерова (1890-1937), поета, літературознавця, критика, перекладача. Народився у м. Зінькові на Полтавщині в родині вчителя, освіту здобув у Київському університеті, займався педагогічною діяльністю, з 1923 р. став професором з української літератури Київського ін-ту народної освіти. Є автором праць «Антологія римської поезії», «Нова українська поезія», «Від Куліша до Винниченка». Будучи надзвичайно обдарованою людиною, блискучим перекладачем духовних надбань світу для українства, не міг оминути більшовицької етночистки: на початку 30-их йому заборонено творчу діяльність, в квітні 1935 р. арештовано за химерними звинуваченнями в націоналізмі і тероризмі на підставі знайдених в нього двох книжечок - «Політика» Г. Косинки та «Чорна Рада» п. Куліша (у цій справі катами були енкавеесники Ліхман, Овчинников), далі засуджено на 10 років таборів, - у листопаді 1937р. розстріляно в Карелії у великому числі українського квіту. Здійснений в тих умовах переклад Вергілієвої «Енеїди» безповоротно втрачено.

29 квітня – 1915 р. розпочався бій за гору Маківку в Карпатах між частинами Українських Січових Стрільців і російсько-імперськими військами на східному фронті І Світової війни і протікав зі змінним успіхом для обох сторін. Найзапекліше зіткнення відбулося 2 травня, форсований наступ московської воєнщини було не лише загальмовано, але й розпочато її відворот з території Галичини. Здобувши безсмертну славу, січовики продовжили свій похід на Львів, Київ. В 1918 р. в період визвольних змагань їх підрозділи стали основою створення Української Галицької Армії.



Над випуском працювали:
Степан Герилів,
Володимир Пилипенко,
Анна Волканова
0

Щоб коментувати на сайті, авторизуйтесь через сайт або
FACEBOOK
.
Онлайн: 1