Смайлики
X
Вставити зображення
X
Якщо потрібно завантажити зображення з комп'ютера, користуйтесь img-host.org.ua
Вставити відео
X
завантаження
 Неввічливо поводиться на сайті, це мене ображає
 Агресивні дії або залякування
 Це брехливі та образливі слова, які не відповідають дійсності
Повідомити
Відміна

ПУРХІВСЬКА МАТЕРИЗНА

ПУРХІВСЬКА МАТЕРИЗНА
«Немає друга понад мудрість,
Ні ворога - над глупоту,
Так, як нема любові в світі -
Над матірну любов святу».

(Іван Якович Франко)

Нещодавно, простуючи з дружиною Тетяною по вже давненько усталеному маршруту: помешкання > магазин > аптека > помешкання, то коли проходили повз одного будинку, де лежав шматок бетонного круглого стовпа - у якості шлагбаума проти проїзду автомобілів, то побачили, що на тому стовбі сиділи верхи дві дівчинки років десяти-дванадцяти. Дружина неквапом підійшла до дітей і попросила їх встати, пояснивши, що вони можуть застудитися. Оскільки це було сказано з материнською теплотою, то дівчатка у відповідь подивилися ясними довірливими оченятами і полишили те таки насправді небезпечне місце.
Я згадав тоді принагідно одну давню історію, - власне, її ніколи і не забував, ба навіть розповідав, зокрема, і в Пурхівці, коли бував там, у тім числі і на Проводи. Тобто я згадав для того цей раз, щоб розповісти, що зараз і вчиню.
Приблизно - 1959 року, зима, ставок, що в центрі села, ставок, певна річ, вкритий кригою. Ми, тобто я, тобто Вітя Квітко, тобто Коля Горпинич, тобто, можливо, ще хтось - разом змагаємося у хокей. Інколи продовженням таких ігрищ були і… бійки. На ставку ми вовтузилися десь навпроти хати дядька Петра Якушова чи дядька Адама (соромно, але забув прізвище хорошого чоловіка).
Назмагавшись удосталь, ухоркавшись, взяли і попадали на лід навзнаки, розкидавши руки, та й лежимо, мабуть, і пальта порозхрістували. Одним словом - шибеники - та й годі.
А тепер, допоки ми лежимо, я маю зробити ось такий відступ. Узимку, коли ставок скований кригою, то односельці, обійстя яких стоять ближче туди до саду, до палтонського ставка, зазвичай, ходили на роботу не вулицею, не повз сільмаг, не через греблю ставка, а по льоду навпростець, так би мовити, по діагоналі, таким чином на кризі виднілася ота стежка, і ми ось якраз і лежали неподалік головами до неї.
Ви знаєте, от мені хочеться зробити ще одне відгалуження від основної канви оповіді. Раз я згадав про обійстя з того краю села, то чом би принагідно не згадати бодай їх господарів. А коли мені буде неперелевки пригадати чийогость прізвища чи імені, чи по-батькові або й взагалі чийсь двір пропущу, то вже пробачайте або ні, але в такому разі підкажіть мені у повідомленнях і, таким чином, - утрете мені носа, і я тоді обов′язково допишу.
Отже це родинні світи Бобиря Кузьми, Дмитришина Петра Михайловича, Білаша Тита Михайловича, Литвинова.., Мелащенка Івана Петровича, Галагана (син Василь).., Надолинця Івана Петровича, Маковського.., Рудь Андрія Федоровича, Цеська.., Лазарева Анатолія, Рудь Василя Федоровича, Бобиря Антона, Бобиря Миколи, Зражевського Віктора. Гадаю, що і інші так ходили.
Нарешті, повертаюся до лежання на льоду. Видаючи обривки якихось балачок поміж собою, раптом ми чуємо жіночий голос зі стежки: «Хлопці, вставайте, бо простудитеся».
Повернувши голови, настільки це можливо було, в той бік, косими поглядами побачили, що то є тітка Рая Рудь - дружина Василя Федоровича Рудя. Попередження тітки Раї ми проігнорували, бо переваги були на нашому боці: по-перше, тітка - це не дядько, який нас може, як кажуть, - взяти за шкірку, по-друге… а все, що - «по-друге»- нас не обходило.
Але тітка Рая несподівано сказала те, після чого мені хочеться її називати-назвати в- тіткою-ненькою, бо ми після сказаного…дружно встали. А сказала вона досить просту річ - передаю дослівно, бо пам’ятаю: «Хлопці, я звідси нікуди не піду, допоки ви не підніметеся».
Припускаю, щи ми тоді піднялися не від материзни тітки-неньки Раї, а від переживання безпосередньо за те, що з-за нас вона не зможе підти на роботу.
Справжнє, - повне розуміння прийшло дещо пізніше… і вже ніколи не забувалося. І доказ цьому - моя оповідь.
ПІСЛЯМОВА. Шановне товариство однокласників. Як відомо, в нашій країні кожнорічно у другу неділю травня відзначається День Матері, День Матерів-Неньок. Не варто вдаватися у сиву давнину, лиш слід зазначити, що з’явилася ця традиція у 1929 році, але з відомих причин була приглушена, піддана насильницькому забуттю. Але тепер, дякувати Богу, відновлена.
Також зі здобуттям незалежності нашої Держави - кожноріч 15 травня святкується Міжнародний день родини.
Будьмо, панове, шануймося.
0

Щоб коментувати на сайті, авторизуйтесь через сайт або
FACEBOOK
.
Онлайн: 1