Смайлики
X
Вставити зображення
X
Якщо потрібно завантажити зображення з комп'ютера, користуйтесь img-host.org.ua
Вставити відео
X
завантаження
 Неввічливо поводиться на сайті, це мене ображає
 Агресивні дії або залякування
 Це брехливі та образливі слова, які не відповідають дійсності
Повідомити
Відміна

ВЕСНЯНІ ЧАРИ або ЯК МЕНІ ”ХА-РА-ШО-О“

Були часи, коли мій старший брат Анатолій майже кожноріч улітку під час відпустки приїздив у село Успенівку на Гуляйпіллі до свого шкільного товариша Білого Анатолія (про це я вже якось принагідно говорив). І от коли, бувало, вибереться піти до річки Янчул, сяде там на березі і неодмінно тоді телефонує до мене, і непремінно каже після привітання: «Вова, як мені - ”ха-ра-шо-о“». Зрозуміло, що тут без заздрощів на таке - з мого боку не обійшлося.
І тоді якось мені подумалося, що у шкільні роки і опісля - стільки разів доводилося переходити ту-цю річку (особливо коли ще того залізобетонного моста не було, а був лише дерев’яний настил, якого у весняні повені бувало і не видко, і ми тоді вертали додому, так і не потрапивши до школи), але підозрюю, що жодного разу не звернув убік з мосту, щоб посидіти біля неї на березі.
І ось років зо шість тому, це було, приблизно, у 2014 році навесні, коли простував на Проводи у Пурхівку, тобто доїхав до Успенівки, а далі в”Ђ пішки, то пішов не по мосту, як завше, а, зрештою, завернув уперше в житті ліворуч, підійшов до берега і… сів.
Я не буду далі розповідати про те, як смачно поїв, про те, як відповів-«відплатив» брату тим же по телефону: «Як мені ”ха-ра-шо-о“». Але й… не зможу описати тих чуттів і почуттів, які тоді приплинули, прямо-таки навалилися на мене, бо вони - не вміщаються в одіж слова, слів. Тому скажу лише те, що буде виходити.
Довго вдивлявся в усе, бо несила була відвести очі, механічно дістав свого поганенького «телефункена» і давай клацати. І ось що наклацав-замитював з берега і поклав на музику слів.
ВЕСНЯНІ ЧАРИ або ЯК МЕНІ ”ХА-РА-ШО-О“
Оце така річка Янчул витікає з-під мосту з боку села Данилівки… а через метрів зо двадцять ось вже наступний дивовижний краєвид.
ВЕСНЯНІ ЧАРИ або ЯК МЕНІ ”ХА-РА-ШО-О“
Бачте, тут вона велично розтікається на два рукава, а посередині… а посередині чом би не угледіти в цьому островкові уособлення всесвітньо відомого острова Хортиці(?). А якщо ще спорудити на ньому пару козацьких куренів (про всяк випадок зазначу, що це ж не про баштанні курені, а про військово-житлові козацькі будівлі - саманно-дерев’яні, довгі, просторі) - їх форми, звичайно, а також поставити декілька гарматних макетів, та все це опарканити, то вже й - Хортиця.
Ця моя уява-фантазія не є безпритульно- безпідставною, адже село Успенівка має козацьке походження, його певні частини й досі йменуються сотнями - «третя», «п’ята» тощо, про що раніше при інших принагідностя я вже наголошував. А з цього витікає, що селу вже не менше півтисячного віку з часу заснування.
ВЕСНЯНІ ЧАРИ або ЯК МЕНІ ”ХА-РА-ШО-О“
А погляньте-но як прямо біля берега, біля того місця, де я всім був зачудований, стоїть оця дерево-композиція! Де ще віднайти таке?! Мені зразу ж заввижалося, що я, по Фрейду, повернувся назад до природи. Ба більше, відчулося, що я тепер апріорі не - я, а… Лукаш із «Лісової пісні» Лесі Українки, хіба що ще бракувало Мавки… от якби вона не забарилася.
ВЕСНЯНІ ЧАРИ або ЯК МЕНІ ”ХА-РА-ШО-О“
А це вже я вихватив дещо інший краєвид, не зовсім ще весняний, з протилежного боку мосту, тобто зі сторони села Данилівки, яке видніється на небосхилі.
ВЕСНЯНІ ЧАРИ або ЯК МЕНІ ”ХА-РА-ШО-О“
А ось пейзаж для шедеврової картини: це відхил правого рукава перед ”Хортицею“. І знову очерет, як з протилежного боку моста, як у пурхівському ставку.
ВЕСНЯНІ ЧАРИ або ЯК МЕНІ ”ХА-РА-ШО-О“
А далі - водяні пейзажі з кришталевими родзинками…
Знову й знову, і наостанок захотілося мені знову тоді вимовити, але вже не в телефон, а на ввесь світ крикнути… і я в”Ђ вигукнув: «Як хороше мені!»
На жаль, тепер вже це в”Ђ було колись.
Володимир Пилипенко
0

Щоб коментувати на сайті, авторизуйтесь через сайт або
FACEBOOK
.
Онлайн: 1