Смайлики
X
Вставити зображення
X
Якщо потрібно завантажити зображення з комп'ютера, користуйтесь img-host.org.ua
Вставити відео
X
завантаження
 Неввічливо поводиться на сайті, це мене ображає
 Агресивні дії або залякування
 Це брехливі та образливі слова, які не відповідають дійсності
Повідомити
Відміна

СТРАТЕГІЧНИЙ ПРОРАХУНОК

СТРАТЕГІЧНИЙ ПРОРАХУНОК
Пурхівська бувальщина
Знову їдуть шановні пурхани до грецького містечка Янисоля, що на Донеччині, в олійницю олію “бити”. Все відбувалося як завше - як по дипломатичному протоколу, хіба що тільки без блискучих урядових автомобілів, ба навіть без авто “Побєда” дядька Івана Хорішка, ба навіть без “Москвича-401” Володимира Панаги, якого він без кінця-краю лагодив.
А все той же незамінимий тракторець “Білорус” з лафетом (так називали причеп) ще ні світ ні зоря об’їхав усі обійстя по селу, господарі чи господині яких мали відправитися у не зовсім близьку путь-дорогу, навантажили лантухи з насінням соняшника, бідони чи інший посуд на олію, прихватили харчі, самі посідали на жмути соломи, та й подався тракторець через греблю, що посеред села, далі ліворуч мимо ферм з правого боку і ставка з протилежного, де влітку зазвичай стояло тирло, далі ліворуч тракторна бригада, незабаром палтонський ставок, а за ставком колгоспний сад, який тягнеться майже до також ґарного села Кримчівки (радянське перейменування – Новоіванівка). Але спершу перед селом буде знову ставок, переїхавши через греблю якого та саме село Кримчівку - впоперек, далі праворуч і буде прямий путь кілометрів біля десяти, допоки не з’явиться ліворуч також рідне село (так виходить, що всі села та хутори - рідні) Темирівка зі своїм хутором Обратним, який у мене у дитинстві викликав чомусь страх, мабуть хтось із старших хлопців злякав, тому туди ніколи не ходив, бо боявся.
А вже через менш ніж 2 кілометри також ліворуч, також буде чудове село Зелене Поле (там мешкала моя хрещена мати). Оце, бачу, слід зупинитися з описами, бо тоді прийдеться довго їхати.
Отже прибули пурхани благополучно до Янисоля, здали в олійницю насіння і, допоки “суд та діло”, позаглядали в магазини, побували традиційно на базарі (але вже обійшлося без тої пригоди, що в оповіді “Хто став «Цицероном»”).
Та, нарешті, показало і на непереступну обідню трапезу-перекус. То ж знайшли десь трав’яну містинку, простелили ряднини, повикладали кожен свої наїдки для спільного куштування-споживання і, певна річ, - пляшечку “Московської” горілки припасли за 2 карбованці і 87 копійок. Оскільки обідня відбувалася, як вже завважувалося, не за столом, де можна було майстерно наповнити кружки-склянки комусь одному майстру по розливу, підходячи поважно-турботно до кожного, а серед сидячих на землі, тому примінимим міг бути тільки метод самоналиву.
Але була ще одна вагома обставина, яка, власне, і обумовила подальший хід подій, які і заслуговують на оцей опис, навіть попри збігання більш ніж півстоліття з того часу.
Шановні пурхани розташувалися на землі колом, але не вперемішку, а так, що одне півколо складали чоловіки, а інше - жінки. Це спонукало томаду помислити таким робом: якщо спрямувати оковиту спершу до чоловіків, то вони, наповнюючи свої келихи, змушені будуть - бідні - оглядатися-пам’ятати про жінок, щоб же і їм вистачило. А це є не лише - незручним, але й тяжко витримуваним.
Тому, припустивши, що жіноцтво накапає собі ощадно, а вони ― чоловіки, вже якось тоді розподілять поміж собою свою левову частку, - спрямував напій спершу до дзвінкоголосих, хутких і співучих.
І пурхівське жіноцтво дійсно вчергове підтвердило, що вони апріорі - дзвінкоголосі, ― співучі і, не менше того, - найхуткіші. Бо коли пляшка з їхнього півкола навернулася до чоловічого, то вже їм, бідним, хоч оглядайся, хоч - ні, а ділити поміж собою було майже нічого.
Облизалися небораки, та що поробиш. Зате є ким пишатися: все тим же - неперевершеним пурхівським жіноцтвом.

Володимир Пилипенко
0

Щоб коментувати на сайті, авторизуйтесь через сайт або
FACEBOOK
.
Онлайн: 1