Юрій Липа | |
![]() ВИДАТНІ ПОСТАТІ УКРАЇНИ Сиріч у травні 5 числа виповнилося 120 років від дня народження Липи Юрія Івановича (1900-1944) , - громадського діяча, письменника, поета, публіциста, історіософа, лікаря, одного з ідеологів українського націоналізму, автора української геополітичної концепції. Юрій Іванович поклав своє життя за волю, за державність українського народу. Людожерне московство довгі десятиліття держало у забутті пам’ять про цю велику самовіддану людину, духовно обкрадало українське суспільство, табуюючи-нищачи його надзвичайно вагомий духовний спадок. У 2005 році видавництво ”Каменяр“ започаткувало десятитомне видання творів Юрія Липи. До першого тому ввійшли поетичні твори зі збірок ”Світлість“, ”Суворість“, ”Вірую“, а також переклади світової поетики. Ось вірш - ”І прийде час“ - зі збірки ”Вірую“: І І прийде час, коли твої учинки Обернуться й повстануть проти тебе; Як вояки зберуться навкруги І зброєю грозитимуть тобі, Нагому й безборонному. . А потім Посходяться ще вчинки-фарисеї І відчитають лживі обіцянки, І вимагатимуть, щоб сповнив ти їх; І прийдуть ще повії по заплату. Ти всіх приймеш без слова. Тільки станеш І вислухаєш кпин, погроз і лайок, І сповнишся гіркотою страшною, І, очі звівши, скажеш: - Боже, де Ти, де Ти? І на той жаль бездонний Світло скаже: - Тут. І на той смуток Світло загориться, І юрби вчинків, з′єднані у Світлі, Закаменіють, збліднуть, відійдуть, І врешті будеш ти із Світлом сам на сам, Чого був спрагнений ти все життя... Лишень, відходячи, зупиняться два вчинки, Найліпший і найгірший, озирнуться й скажуть: - Так, це була людина, - й відійдуть, обнявшись... ІІ О, вийти б несподівано з неволі Тілесности - на простір, виднокруг, І буть як вітер і як день у полі... Радіймо, серце, - ось приходиь Друг, Той Друг, що лагідний, що - в брамі, на сторожі До світла іншого, де інші квіти. Божі. ІІІ Пребудь в мені! Все ближче ночі тінь, І тьма - густіша. Боже, в далечінь Відходять блага й сили помічні, Безпомічному поможи мені! Наш день малий, він швидко проплива. І втихне сміх, і слав минуть слова, - Нехай же змінні загасають дні, Ти, що - незмінний, о пребудь в мені. Молю Тебе! Не будь лишень на мить, А, як до учнів, злинь, щоб говорить. Як лагода, як визвіл, заясній, Не проминай, - зостань в душі моїй! З′явись і сповнись мною! Борони Від страху жить, від труду, що як сни, - Хто ж, як не Ти, підпора й провідник, Що в сонце й бурю вестиме повік? Свій хрест подай, як звідси буду йти, Шлях освіти, верхівлі освіти, Де рай цвіте, а не чуття земні. Життя чи смерть, - а Ти пребудь в мені. Щоб коментувати на сайті, авторизуйтесь через сайт або Онлайн: 1
| |
|