Смайлики
X
Вставити зображення
X
Якщо потрібно завантажити зображення з комп'ютера, користуйтесь img-host.org.ua
Вставити відео
X
завантаження
 Неввічливо поводиться на сайті, це мене ображає
 Агресивні дії або залякування
 Це брехливі та образливі слова, які не відповідають дійсності
Повідомити
Відміна

МАЛОРАШАМ-ЯНИЧАРАМ

МАЛОРАШАМ-ЯНИЧАРАМ
”…Погані, давнії літа,
Тойді повісили Христа,
Й тепер не втік би син Марії!...“
(”Не гріє сонце на чужині…“, Т.Г.Шевченко)

.
Світ широкий, та не чистий,
Ледь - білий, круг… чорне,
Кожен лупить і в Пречисту,
Все під себе горне.
.
Той кумує, той торгує,
А той в гості пхнеться
Та так Москву облюбує,
Що й не одірветься.
.
А тим часом москво-банди
”Буки“ насторчили,
Пішки ходять по Вкраїні,
Сіють смерть, могили.
.
Та - дарма, що Ненька плаче…
Попхнеться в музеї,
А там …крадене побачить -
В неї… в неї… в неї.
.
Все побаче… й не заплаче,
І не озлобіє(?!),
Яничаром ба пропащим
Шлях свій донидіє…
.
Коли скоївся Андрусівський договір-шабаш 30 січня 1667 року між «боговірними» лядцями-католиками – з одного боку, і не менш ревними «підбожниками»-живодерами «православними» москвинами – з іншого, вони, навоювавшись вволю, поділили між собою навпіл по лінії Дніпра всю Україну, попередньо вчинивши нечувані лупезства, тобто спустошивши і пограбувавши її майже до стану – «…Могил нема. Могили повтікали/ Дніпро утік – осталась лиш вода…» (М.Вінграновський), - оце так вони «воювали» між собою, так ось тоді гетьман сплюндрованої України Петро Дорошенко у безвиході змушений був звернутися по допомогу до турецького султана Махмуда IV. Той зголосився на це, але одною з його вимог була (увага!) – дати-прислати 300 малолітніх українських хлопчиків для «інституту» яничарства. Тобіш, щоб українських хлоп’ят – відірвати від українських родинних світів, від Богом даної української землі і перетворити на чужинців, тобто дати зробити їх ворогами своїх неньок-матерів і Батьківщини-України
Гетьман, прочитавши таке у посланні – заплакав. Заплакав з огляду на катастрофічно тяжку принизливу долю рідного краю, з огляду на наругу, з огляду на «шакальне» оточення нібито держав, нібито людей-народів.
.
Мені не прийшлося гетьманувати, але одного разу… теж таки заплакав. Це як був колись задався ціллю якомога більше прочитати творів Івана Семеновича Нечуя-Левицького - і натрапив на повість ”Дві московки“. Письменник взагалі вирізняється етнографічною точністю у описі українського життя, сучасником якого він був. У ній він якраз і розкрив трагедію омосковщення-з’янечарення українських парубків, а надто - дітей.

Якби гетьман Петро Дорошенко знав, що аж через 300 з гаком років по тому, коли Україна, урешті-решт, виборе незалежність… інститут яничаризму не щезне, він окублиться - вже в самій Україні, … але – проти її ж самої(!), і знову – з українських дітей(!) – у вироді «кака разніца…», у подобі «русскава міра», «гаварєнія і паказиванія Масквою», Московського Патріархату-«патрізахвату», у вироді матюччя і іншої безкультурності-блекоти-чорноти!
Воно - яничарство - кується в багатьох українських родина, у дитячих садках, у школах і інших нз, у коридорах влади, на вулиці, напевне де панують такі пороки, як пиятика, грально-розлагальний «бізнес» , тощо.
.
Великий державник – гетьман Петро Дорошенко – відмовив султану, не пристав на покалічення українських юних душ.

А коли ж не пристанемо – ми?!
Гетьман – чекає…


В.Пилипенко
0

Щоб коментувати на сайті, авторизуйтесь через сайт або
FACEBOOK
.
Онлайн: 1