ПОБАЖАННЯ ― ДЛЯ СПАСІННЯ

03.02.2021

16:16:19

Бердянська Просвіта

ПОБАЖАННЯ - ДЛЯ СПАСІННЯ
.
Днями стало відомо-бачено, як місто Бердянськ заполонили на білбордах різдвяні привітання від Української Православної Церкви. Але Їх тотальність, апріорі, пов’язана не з тим, що вона ”Українська“, а з додатком у її найменуванні і сутності - ”Московського патріархату“. Тобто того ж таки - москвинсько-імперського, зокрема, у церковній царині.
З іншого боку якщо поглянути, тобто запитати: що таке білборди? То початок відповіді буде такий: це світське явище, на якому часто гасає лукавство, підступна неправда, тобто в кінцевому рахунку, якщо висловлюватися ближче до теми, - сатанинство… Але подальша мова про них піде дещо згодом.
А зараз спершу запитання (їх ціла низка): до тих, хто надав білборди, хто профінансував це лупезство… та ще на тлі останнього теперішнього московського кривавого сатанинства у Криму, на Донбасі і будь-де. Що ви ще хочете відшукати- вигадати, тобто якого ще дива-формату москвинської кінця-світньої згуби накликати?
.
Для полегшення вибору-відповіді варто бодай коротко, тобто побіжно-абстрактно навести її кривавий ”прейскурант“ за останнє тисячоліття:
1) кинджало-зарізна опричнина,
2) народознищувальне кріпацтво у поєднанні з москалізацією,
3) красно-фашизна гулагізація,
4) колгоспне кріпацтво,
5) розстрільно-голодоморне винищення.
А тепер (повторюся) новітня хижість під претекстом - ”нас там нєту“, ”возвращєніє в радную ґавань“ тощо. Слід наголосити, що всі перелічені катастрофи відбувалися під носом у того ж таки Московського патріархату.
.
Отож, продовження про білборди. Апріорі вони часто є містилищем = від солодких обіцянок і аж до відвертої звироднілості. То те, що на них заліз ще і Московський патріархат під прикриттям УПЦ, - не є дивним, а цілком, так би мовити, природнім, вмотивованим явищем.
.
Що можна і треба побажати усім, хто прилучився-вчинив те білбордове святотатство?
Звичайно ж… здоров’я (але не тільки тіла, а й здорового розуму). Побажати, відповідно, і довгих-довгих років життя - 100 років і більше. Як, наприклад, прожив останній кошовий отаман Запорозької Січі Петро Іванович Калнишевський - 113 років (1690-1803). Але з них останні 28 літ він був запроторений рашним царатизмом у тюрму Соловецького монастиря - бачте, яка історія-чорнота московської ”церковності-набожності“ взагалі: тотожність між обителлю і буцегарнею.
А певну частину терміну ця людина приречена була животіти (увага!) абсолютно безвихідно, тобто вже ніколи не бачачи білого Світу, у змурованій там же - ямі. Куди вже далі в- рабо-безбожництву?!
.
Так ось до зичення багатоліття я змушений, наголошую, змушений (з огляду на вчинену скверну) побажати такого ж московського мракобісся, але, на відміну від кошового, вже цілком - по заслузі.
Та це ще ж не про всю ”мораль“. Бо ті, що городять в Україні москвинське, - мосханське, - рабо-монгольсько-болотне… мають розрахунок на те, що повторення вони готують для когось, для інших, - а їх воно не торкнеться.
.
І коли вже прийде кінець цій - чорніше чорної землі ”популяції“?
Всесвіт, це безмежжя, це взаємодія. Взаємодія ж москвинів зводиться до наступного:
.
”ОН - на нєбє, здєсь - ООН…
А ми - смерті бастіон,
То пашлі ви усє - вон!!!“

Щоб коментувати на сайті, авторизуйтесь через сайт або