Смайлики
X
Вставити зображення
X
Якщо потрібно завантажити зображення з комп'ютера, користуйтесь img-host.org.ua
Вставити відео
X
завантаження
 Неввічливо поводиться на сайті, це мене ображає
 Агресивні дії або залякування
 Це брехливі та образливі слова, які не відповідають дійсності
Повідомити
Відміна

ПУРХІВСЬКІ ТОЛОКИ

ПУРХІВСЬКІ ТОЛОКИ
”Ні, ми до того ще не звикли,
Що наша молодість не вічна.“
(Богдан-Ігор Антонич).

.
Українська Енциклопедія визначає зміст поняття толока - як гуртова робота та ще й безоплатна (остання прикмета є спірною, бо сам переконався, але про це - згодом). А вона була обумовлена великим об’ємом праці, але якщо говорити, зокрема, про саманну цеглу, то ще й додається такий клопіт як потреба у сухій погоді допоки вона не висушиться і не складеться, щоб була можливість її накрити.
Я бачив, мабуть, буде правильніше - пам’ятаю лише - дві їх, в одній із яких брав участь.
Року це було 1961 або 1962 у літню пору, пішов одного разу, мабуть, разом із Вітьою Квітком або з Горпиничем Миколою оце від греблі у центі села берегом між городами і ставком у бік тракторної бригади. Коли ми підійшли до вигону, тобто до простору між обійстями Шушурів (діти - Петя, Володя, Валя) і Бобирів (діти Галя, Коля - мій однокласник, Тоня), то побачили поблизу берега чимало чоловіків і жінок навколо виритої круглої ями у діаметрі метрів зо десять і глибиною до одного метра. Вона була наповнена глеєм навперемішку із соломою-половою, все це добре було змочене водою. У ямі Віктор Зражевський водив по колу пару спряжених коней, це вони робили своїми ногами заміс, а всередині ями те ж саме чинили декілька чоловіків і жінок, ступаючи у тому просторі. У месиво часом доливалася вода та розпорошувалася солома-полова.
По тому поблизу замісу жінки розпочали наповнювати ним дерев’яні форми, а чоловіки приносили їм у цеберках те ”тісто“. Кожну наповнену форму обережно піднімали, а на землі залишалася вже сира саман-цегла, здається, по дві чи по три штуки.
Їй належало день-два підсохнути, потім її складали у пірамідки для остаточного висихання і подальшого перевезення до двору-місця новобудови хати.
До речі, на отому просторі між зазначеними обійстями ми у різні роки і у різні пори року інколи грали у футбол, у латки, у платочка, стріляли з лука тощо.
Другою толокою було - накладання горища у новій хаті Гаркавенків. Це пам’ятаю добре, бо вже був старший, але рік можу сказати знову приблизно, десь 1965-ий. Пішов разом з Квітком Вітьою, щоб більше накачати біцепси, бо ж ми у ті часи вже тягалися з гирею і мали повні голови фантазій про силацтво.
Стали з ним меж чоловіками у загальний передавально-перекидальний ланцюг типу ”з рук в руки“, через який постачалися вальки від замісної ями - на горище, а там вже порядкували жінки, вкладаючи їх по поверхні.
Оскільки, як я вже зазначав, що нам потрібно було не горище, а здорові біцепси, тріцепси, сильні спинні м’язи тощо, то ми з ним, певна річ, стали не будь-де, а іменно у тому місці, де ті вальки треба було підкидати-жбурляти аж нагору, аж на горище. То при цьому все позирали запитально на м′язи: чи не збільшилися вже, часом?
Але, як потім з’ясувалося, основна ”накачка“ відбулася опісля, вже за столом. Пам’ятаю, Вася Шушура (що жив неподалік Репетунів), сидів поруч, то вже підливав мені і підливав, що коли вже я йшов додому, так все, що було статичне, непорушне… попливло.
Вітя Квітко пішов раніше додому, бо він був молодший мене на два роки і тому накачав лише одне - статуру.
Ось такі незабутні обривки життя таки - не забулися.


В.Пилипенко
0

Щоб коментувати на сайті, авторизуйтесь через сайт або
FACEBOOK
.
Онлайн: 1