Смайлики
X
Вставити зображення
X
Якщо потрібно завантажити зображення з комп'ютера, користуйтесь img-host.org.ua
Вставити відео
X
завантаження
 Неввічливо поводиться на сайті, це мене ображає
 Агресивні дії або залякування
 Це брехливі та образливі слова, які не відповідають дійсності
Повідомити
Відміна

КОЛИ ВЖЕ БУДЕ КІНЕЦЬ Ru-йху?

КОЛИ ВЖЕ БУДЕ КІНЕЦЬ  Ru-йху?
”Якщо б Московщина крізь землю провалилася б, то у світі нічогісінько б не захиталося“.
(Іван Тургенєв)

.
У ІІ Світову людобойню в Антигітлерівській коаліції країни західної цивілізації змушені були коаліціюватися з московським фашизмом, який був тоді у вигляді - під прикриттям ”замєчатєльнай «Страни Савєтав»“.

Тобто то було злигання з тим фашизмом, який, урешті, разом з німецьким напав на Польську Державу в 1939 році і якому (німецькому) десятки років пер українську пшеницю, надавав, нехтуючи заборонами за Версальським мирним договором (1919р.), - мілітарні виробничі потужності на Уралі, полігони тощо, навчав німців у радянських військових закладах.

Це була овуляція з тим фашизмом, котрий сколотив ще у 1919 році найбільшу у світі міжнародну терористичну організацію - так зв. ”комуністичний інтернаціонал“, і яку розпустив лише 1943 року, і лише під тиском коаліції… але яку не забарився поновити під виглядом назвиська ”комінформу“ вже 1947 року.

Фашизм, як видко, він завжди - фашизм, і не має значення те, якого він кольору: коричневого чи червоного; чи, приміром, яка геральдика: ламаний хрест з орлом, чи п’ятикутка з молотом і серпом.

Міжнародний трибунал у Нюрнберзі (1945-1946рр.) від імені усього земного людства виніс вирок німецькому фашизму - поклав край його нечуваному земному розбою, його ”фабрикам“ винищення людності - концтаборам…

Оскільки серед обвинувачів було у шкірі ”божоданого праведника“ і фашизне московство під личиною СРСР… то, зрозуміло, він вцілів і навіть далі торжествував - з тими ж концтаборами, до речі, заснованими ще раніше німецьких… 1918 року (для порівняння: німецький фашизм розпочав таке аналогічне ”будівництво“ лише 1933 року).

Ба більше… московський фашизм-переможець прихопив собі і всесвітньо сумнозвісний ”Бухенвальд“, перейменувавши його на ”спецтабір №2 гулагу“… і досяг(!) там за подальших 5 літ (до закриття 1950 року) ще більшої смертності серед в’язнів, аніж то було за німецьких фашистів-побратимів у попередні 7 з часу заснування.
А ще на своїй зоні впливу у Німеччині, на її східних землях - заснував подібну собі потвору з глумливою назвою ”Німецька Демократична Республіка“.

Кажуть, що англійський прем’єр пропонував по перемозі над німецьким фашизмом… заодно покінчити і з московським. Мабуть, не знайти було тоді людини в світі, яка б не воліла тиші, звичайної природної тиші. Припускаю, що ми - нащадки поколінь того часу, не маємо права про таке навіть заводити розмови-дискусії.

Але волію сказати далі ось про що. У 1980 році мені трапилося бути на велелюдних похоронах на Рівненщині у селі Боремель (тоді Млинівського, а нині - Демидівського району)… загиблого у Радянсько-афганській війні, ще на її початках. Юну душу (певно ж, у цинковій труні) відспівували у церкві, по тому понесли навколо храму, але процесія змушена була ще декілька разів обійти святилище, бо мати падала на землю, безупинно голосила-благала усіх відкрити труну, щоб останній раз глянути на свою дитину, попрощатися.

Таких ”кружлянь“ по Радянському Союзі за 10(!) довгих років - московської фашизації Ісламської Республіки Афганістан було приблизно… 140 тисяч (цій цифрі не можна йняти віри, вона могла бути ”намальована“ у бік применшення, бо статистика жорстко була підпорядкована ”правильній“ політиці партії), а в самому Афганістані втрати… на мільйони…

Та розпалася фашизна потвора - Радянський Союз. Розпалася не збройно, не мілітарним втручанням, ба й без трибуналу. Тобто, фігурально кажучи, не відбулося переорки, культивації і здорового засіву, тобто фашизм залишився і розцвів з новою силою черговим гібридним сортом бур’яну з назвою (президентарна) е-Р-е-Ф-ія, а за сутністю - ”миротворець“-загарбник... і вчергове поліз в Україну… з гаслом - ”нас там нєту“.

Про інші ”кружляння“ з-за інших оскалів московського фашизму - відтоді і дотепер, і до без кінця-краю - немає сенсу і сили говорити далі. Завважу лише про ще одне московсько-монгольське: якщо за секретаратного фашизму ярлик на загарбництво розлого йменувався - ”інтєрнаціональним долгом па аказанію інтєрнаціанальнай помащі“, то вже за наступного - президентарного фашизму - той же ярлик на чергове ”народопоґлощєніє” у своєму назвиську став межово куцим, це - ”прінуждєніє к міру“. Зазнали ”еволюції“ у ”новітньому“ фашизмі мокселів і ”комінтерн-комінформ“, тепер на слуху по всій Земній кулі - ”навічок“.

Але все-таки хочу коротко ще торкнутися теми тої післявійни - Німецько-радянської: про ”вдячність“ московського фашизму свому народу, зокрема - військовикам, за перемогу над німецьким фашизмом - колишнім побратимом.

Увага(!): на кожного вояка, який переможно ступив на Захід, тобто супутно-об’єктивно... вирвався за ”залізну завісу“ і, зрозуміло, уздрів з великим подивом зовсім інший світ - без фашизної ”ВКП(б)“… по поверненню було заведено таємні справи по неусипному за ними спостереженню упродовж десятиліть. Багато з тих об’єктів шпигування з боку комуністичної охранки ”загриміло (як прийнято говорити) на Соловки“.

І ще багато чого було і є, бо московський фашизм і зараз благополучно торжествує в е-Р-е-Ф-ному президентарному москвинстві… Та хай йому грець.
Щоб воно - пропало, раз не хоче жити-співіснувати по-людському… пропало раз і назавжди.
Амінь.

ПІСЛЯМОВА: Одного разу, зайшов на сайт мені також рідної Темирівської школи, це Гуляйпільщина на Запоріжжі, рідної тому, бо в 1959 році закінчив там перші три класи тоді - семирічки.

Так ось в розділі про історію школи, зокрема, про колишніх учнів, якими заклад пишається, вичитав у переліку їх заслуг і тексти, прямо переписані з радянських військових квитків, це про ”захист“ так званої Квітневої революції в Афганістані, це про надання ”інтернаціональної допомоги“ Афганістану… Видно, таки добре московство залило нам, але не тільки сала - за шию, а й… свого фашизму - у наші мізки.

Післямова, мабуть, не вийде короткою, бо не можу оминути й таке.
Навесні 1969 року ген-ген в Республіці Куба у містечку Торенс провінції Гавана, де розташовувався окремий радянський батальйон, так ось поблизу цього об’єкта у високорослому бур’яні я набрів на поховання, це був надгробок зі стелою, а на ній викарбуваний напис: ”Могил, разбросанних по свету, / умножила навек уснувшая семья. / Так пусть звучит над вами речь родная / Советского Союза сыновья“.
Бігме і радянський колючий дріт там, і могила у бур’янах, і зміст напису, і, урешті, я разом з тисячами й тисячами вояків… за 15 тисяч кілометрів від ”замєчатєльнай страни Савєтав“… то якщо продовжити розмову далі про таке, вочевидь, - вона буде повторюванням про все вже вище сказане-проговорене з самих початків і до останнього слова.
Хіба що слід ще раз узагальнити про наступне. Фашизм, зокрема і перш за все, московський, це завжди ― табір, і це завжди напад-агресія… для таборування решти світу.

В.Пилипенко
0

Щоб коментувати на сайті, авторизуйтесь через сайт або
FACEBOOK
.
Онлайн: 1