“ОДА” АНТИУКРАЇНСТВУ | |
![]() (Пародія на віршування - про пародію на людування) Я не належу сам собі, я – що бур’ян, без коренеплоду гичка, доки не ляжуть на моїм столі: “Кобзар”, “Історія Русів”, ”Літопис“ Величка. Хто я тепер у дзеркалі буття? Який відбиток по собі залишу? Мій образ нині – найчорніша чорнота, душа гниттям несамовито дише. Я і шахрай, шайкар, кланіст, гарант блюзнірства, беззаконня, владник-хабарник, корупціоніст, грабіжник заробітку – “у законі”. В мені тепер сидять: садист, москвинськомовець “родовитий”, новітній комуніст, соцпрогресист, соцдемократ, регіонал, ”опзж“ та ”за життя“ - чужим повиті. Наразі я у сатанинстві душі мільйонами гублю, у тіні, у ”вовчачім судочинстві“ невинних винними ”на палю садовлю“. Мій ворог- ворогів – Плутарх, я до грошей великий ненажера, сп’янілий злидньоробний олігарх, я – гидло на “Cherokee” і “Pajero”. Чим здивувати ще цей світ? Що, врешті, – звичайнісінький злочинець, що - найгнусніший паразит, то і напевне – антиукраїнець! Я не належу сам собі, я – що бур’ян, без коренеплоду гичка, бігме, не забринять в моїм єстві ”Кобзар”, “Історія Русів”, “Літопис“ Величка!.. (Написане у 2004 році, з наступними багаторічними доповненнями). В. Пилипенком. < Щоб коментувати на сайті, авторизуйтесь через сайт або Онлайн: 1
| |
|