С К А З | |
![]() “Вся історія відносин між Москвою та Україною протягом більше, як 250 літ, з моменту злуки цих двох держав є планомірне, безоглядне, безсоромне, нахабне нищення української нації всякими способами, вщерть до стертя всякого сліду її, щоб навіть імени її не лишилось”, Політичний, громадський діяч, письменник Володимир Винниченко. * * * Московія, це утвора-потвора, за визначенням Карла Маркса її начинням є ”раби монгольського блота“. А її основну функцію визначає невиліковна хвороба - сказ на загарбництво. Тому упродовж віків вона розросталася, певно ж, разом зі сказом і завдяки йому, суто від так званого ”садового кільця“ і аж до - ”шірака страна мая радная“, аж до - ”ат Маскви да самих да акраін“. З-за цього демонізму в- вона завжди пасла задніх в усіх вимірах земної цивілізації, тому перманентно поцуплювала все, що ”погано лежало“ у іншому світі: образно і конкретно кажучи, від поняття-стану ”боярин“ - в України і до париків, припудрених борошном - у країн Заходу (борошном, це вже суто досягнення - мокселів). Вони брехали самі собі, що, прямо стій, винайшли залізницю, радіо… урешті добрехалися до - будівництва так званого комунізму, недолуго ширмуючи цим те, яке пізніше отримало належну сутнісну назву - ”фашизм“, але не простий фашизм, тобто окрім концтаборів, масового терору, голодоморів тощо, ще й ширмове гасло - ”за мір ва всьом мірє“, який ”закопав“ у сибірську землю, у інші віддалені місця, а також у землі інших країн мільйони людських життів. Все оце побіжно сказане про хворобу мосханів, як би того не хтілося, але головно проявилося на і в Україні. Тут особливий рахунок історії: загарбання українських теренів і винищення стільки люду, що вже не підлягає обрахунку. Як відомо, найпершою і найгнуснішою повадкою загарбника є - зрада, це її брат-близнюк. Вже майже чотири століття Московія, в якій би вона шкірі не перебувала: чи то в царатній, чи в секретаратній, чи то в президентарній… залишається зрадницею Переяславської ради (Березневі статті) з 1654 року. Бо, як вже зазначалося, сказ загарбництва завжди породжує сказ зрадництва, його найпідступніші, найгидотніші форми. І тому цьому не буде ні кінця ні краю, допоки не щезне сама потвора. До сказних гидот, якщо поглянути на сьогодення, належить і тиражування чорнин у мережах про якісь нібито земельні подарунки Україні від мосханів - це від тих, що, як вже зазначалося, лише - ”садове кільце“, а все інше - загарбане і освячене храмом Василя блаженного. Це ж як треба опуститися ниць, щоб брехати-”дарувати“ не своє, а поцуплене-загарбане. То й, як води у свої чорні роти набрали, замовчують про Смоленщину, Курщину, Білгородщину, Вороніжчину, Кубань, Подоння, Далекосхідну Республіку,.. Коротше кажучи, якщо все перерахувати, то від москвинів-мокселів-мосханів-… залишиться, цілком природно, лише згадане кільце… і без “ нас-там-нєтного” Донбасу, і без ”радно-ґаванного” Криму. Як тяжко писати про чорне, гидке і смердюче. То на цьому і полишу. В.Пилипенко Щоб коментувати на сайті, авторизуйтесь через сайт або Онлайн: 1
| |
|