”Октройований“ олігархізм в Україні

23.09.2021

22:19:35

Бердянська Просвіта

Мій ворог ворогів - Плутарх,
я до грошей - великий ненажера,
сп’янілий, злидньоробний олігарх,
я - гидло на ”чероккі“ і ”паджеро“.

У гарній українській пісні ”Ой, там на Дону на базарі“ є такий рядок у кінці пісні - ”Ой, стала я та й подумала…“
Мова піде далі також про думання, але не про мудре, не про людське, як у згаданій пісні, а про чорне, тобто - злодійське, тобто - гибельне.
Так ось після логічної стагнації-кончини московсько-радянського ”союзу“… в Україні знайшлися людці, певно ж пострадянські, певно ж - гнилі, зіпсовані, які також стали та й ”подумали“: ну навіщо народ, який звик-пристосувався до тоталітаризму московсько-капеересного, тепер його відволікати від цього, щоб він втратив набуті рефлексії виживання, нехай і надалі їде-животіє-використовує цей безцінний досвід.
Сказано - зроблено: замінено на тоталітаризм олігархічний.
Знову стали ті ж самі та й подумали: оскільки цей же нарід пережив декілька голодоморів-геноцидів, то чом би не поексплуатувати і ці його ”коштовні“ рефлексії… шляхом системної, хронічної, тотальної і безкінечної невиплати заробітних плат. Стали - і, щоб весь час стояти непохитно наверху, подумали та й, не моргнувши жодним оком, і вчинили… чинять і до сих пір.
А щоб було дійсно - до цього часу і так без кінця-краю, подумали про ще одне: раз єгипетські піраміди стоять до цих пір, то чом би не вибудувати також піраміди, певно ж - кримінальні. Тобто сакральне поставити на службу кримінальному… і дякувати ”у тряпочку“ - Снофру та Хеопсу.

В.Пилипенко

Щоб коментувати на сайті, авторизуйтесь через сайт або