Смайлики
X
Вставити зображення
X
Якщо потрібно завантажити зображення з комп'ютера, користуйтесь img-host.org.ua
Вставити відео
X
завантаження
 Неввічливо поводиться на сайті, це мене ображає
 Агресивні дії або залякування
 Це брехливі та образливі слова, які не відповідають дійсності
Повідомити
Відміна

Микола Васильович Гоголь і народження російської літератури

Микола Васильович Гоголь і народження російської літератури
Микола Васильович Гоголь і народження російської літератури
Це той геній українського народу, котрий просвітив і навчив росіян писати руською мовою. До нього в тих напівдиких краях користувалися говіркою, на якій можна було ясно і зрозуміло зображувати тільки примітивні думки і образи. До нього намагався облагородити московську говірку Ломоносов, та заплутався у всіляких «поєліку» і «поколіку», і не здогадався, на приклад, взяти з української мови просте і зрозуміле «тому що», від якого зовсім близько до «потому что».

Старалися Радіщєв, Державін, Фонвізін, врешті решт Жуковський намагається оволодіти таємницями «битопісанія» на руській мові, та не вдалося. Неоковирність московської говірки занадто глибоко сиділа в їхніх мізках, обмежуючи політику творчої фантазії. За старшою когортою прийшли в московську літературу Тютчев з Пушкіним. І показово: перший продовжив вдосконалювати «язик» своїх попередників, а другий – запозичив ритміку в І. Котляревського, почувши живу українську мову під час подорожі до Одеси.
І сталося диво – в Московії народилася поезія. Кинулося за ним ціле юрбище недолугих віршомазів повторювати першого московського поета, та на виході – нуль. «Дрібні теми, хилі думи», - відгукнувся О.С.Пушкін про них цитатою із творчості Сковороди (!).
Та ось прибув в Санкт-Петербург 20-літній юнак з Полтавщини. Він ще нічого не видавав та з першої зустрічі Пушкін відчув, що у Гоголя в голові знаходяться велетенські, нечувані скарби. І Гоголь не розчарував прославленого вже митця. Через рік молодий українець вразив увесь творчий люд імперської столиці оповідями Рудого Панька. «Здесь настоящее веселие, здесь простота речи и глубины мысли», - відгукнувся Пушкін. «Всем нам нужно учиться у этого юноши, - пише він до Барятинського, - я узнал много полезного, должен сказать вам, от него, и чувствую по этому необычайный прилив творческих сил».

Та не всі так щиро прийняли Гоголя і його творчість. «…прочитайте «Тараса Бульбу», - пише донос знаменитий генерал Раєвський до Миколи І, - Это же нерушимый бастион малороссийской красной писменности во владениях имперской культуры».
Та обдурив полтавський чарівник хитрих гонителів всього українського. Він став описувати Московію. «Ніс», «Шинель», «Невський проспект», «Портрет», «Ревізор», «Женитьба», «Мертві души» - це все про них, про москалів. Вони були зачаровані красою руської мови, випуклістю образів, точністю зображення їхніх підлих характерів і не помітили разючих відмінностей між двома світами – України і Московії. В першому світі – свіжість, краса, розвій вільних характерів, а в другому – болотяна затхлість, підлість, яка дорвалася до вершин влади, негідники, котрі заправляють в імперії всім і всіма. Навіть знаменита «руська трійця», перед якою розступаються вражені народи, захоплена Чічиковим – першостатейним шахраєм, а править нею недолугий раб – Селіван. Натяк дуже прозорий на російську дійсність, яка й по нині не померла, та «дурням, що не кажи, все – не до тями».

А Пушкін говорить Гоголю: «Я читал «Мертвые души» и все время смеялся, а, прочитав, заплакал – господи! Как мерзко жить на Московской Руси, потому что она никогда не станет Русью!» І цілком зрозуміло, що О. С. Пушкін ніколи б не досяг вершин творчості, якби доля йому не подарувала зустрічі з українським чарівником слова М. В. Гоголем. «Пікова дама», «Поєдинок», маленькі трагедії, «Борис Годунов» - це все гоголівські речі, які осмисленні московським поетом і записані його рукою. Досить порівняти «Євгенія Онєгіна» в повістями Бєлкіна, щоб побачити велетенську різницю між цими творами. З писаних текстів пропали манерність, зайві слова, красування заради красування. Мова стала прозоро простою, абсолютно позбавилася зовнішніх ефектів.

«Говоріть думку, а всі зайві слова – спаліть!» - вчив зовсім молодий Гоголь закоренілих і досвідчених письменників. А вони відчували себе приниженими і по чім світ матюжили його знаменитим московським матом. Та прийшли нові люди і вдягли гоголівську шинель на себе. І з неї почала виходити російська література ХІХ століття.
0

Щоб коментувати на сайті, авторизуйтесь через сайт або
FACEBOOK
.
Онлайн: 1
Профіль
 Рейтинг 672  sergey69  09 лютого 2015, 23:45цитувати виділене
Цікаво і повчально. Дякую.
 0  або