Новини та події Гуляйпільського краю, області, України і світу.

“Вся історія відносин між Москвою та Україною протягом більше, як 250 літ, з моменту злуки цих двох держав є планомірне, безоглядне, безсоромне, нахабне нищення української нації всякими способами, вщерть до стертя всякого сліду її, щоб навіть імени її не лишилось”,
Політичний, громадський діяч, письменник Володимир Винниченко.
* * *
Московія, це утвора-потвора, за визначенням Карла Маркса її начинням є ”раби монгольського блота“. А її основну функцію визначає

Якби уявити людину, яка впала з неба і нічого не знає про земне… і їй розповісти про Україну, бодай за останнє століття-півтора: як ця хліборобська Мекка, плутаючись до деякої міри сама по собі у відносинах з приводу землі, а надто з причини ”сприяння“ могольного сусіднього московства, і яка пережила з-за нього тотально погибельні голодомори… та попри таке(!) ”їде“ далі лише на ”деяких змінах до земельного законодавства“…(?!)
То тоді з неба впала людина, трохи оглянувшись навкруги,

”…Ходімо в селище, там люде,
А там, де люде, добре буде…“
Т.Г.Шевченко

Село Темирівка на Гуляйпіллі - чимале село, у ньому понад півтори тисячі люду, це вдвічі менше аніж в Успенівці, але у стільки ж перевищує - Пурхівку.
Темирівка, як, власне, і Успенівка - уникли радянського перейменувального безродства на якихось нових Ново-Іванівок, Ново-Григорівок, Ново-Миколаївок (спершу так і писали - через дефіс).
Оце зараз подумалося: добре, що московсько-радянські вожді

Видатний український кінооператор, кінорежисер та сценарист.
Найвідомішими кінороботами митця є "Тіні забутих предків", "Криниця для спраглих", "Молитва за гетьмана Мазепу", "Білий птах з чорною ознакою", "Легенда про княгиню Ольгу"...
Надзвичайною проникливістю вирізняються висловлювання митця:
Чи є щось правдивіше за Правду?
Є.
Неправда.
Бо Неправда пильнує, аби бути переконливою, а Правді байдуже до того, яке вона справляє враження на користувача. Тому

Ранок - для ясної гадки,
Миска борщу - ув обід,
Вечір - час тихої згадки,
Ніч - щоб приснився цей згід.
Про пурхівських парубків я оповім на досить чималому часовому обширі (скільки знаю та пам’ятаю), а також згадаю про одну, мабуть, рідкісну подію.
У 1959 році (ця точка відліку визначена часом переїзду нашої родини у село - із Темирівки і, відповідно, початком пізнання Пурхівки)

У місті Бердянську на перехресті вулиці Італійської з проспектом Центральним можна угледіти цікавий дотепний напис на кшталт - «лавка у дворі є найдавнішою соцмережею.
Але маю припущення-підозру про те, що найдревнішим Фейсбуком-ОК-Інстаграмом-Телеграмом-Твіттером-… були таки - Посиденьки на Призьбі під Стріхою Української Хати.
Я сам понад півстоліття тому, це 1950-ті, 1960-ті незабутні роки, був активним учасником цієї мережі і бачив, і ніколи не забуду посиденьки на призьбах

Серія ”Про поразки «Побєди»“.
.
У теперішній час - прямо фантастичних можливостей доступу до інформації - немає особливої потреби висвітлювати ту чи іншу тему у черговому переказному форматі, а доцільнішим є підійти до проблеми у тому чи іншому варіанті асоціативностей: і за змістом, і за формою.
Отже, Друга світова війна вирізнялася від усіх попередніх людопобоїщ не лише масштабами залучення людей, заліза тощо і, відповідно, стратою життів… вона була ”покликана“ перемогти-знищити

Сиріч у травні трапилося не дуже гарне сусідування, а то й співпадання-накладання свят, шанувань - з пам’ятанням про трагедії.
Наприклад, на 9 травня - на окремішний від решти цивілізованого світу, окремішний і в даті і в сутності, тобто не як День пам’яті та примирення - 8 травня , а як (дуже м’яко кажучи) ”радянський День Перемоги“, так ось на цей день заполітизованого горя припав і День матері - Материнська неділя.
А тепер приклад - взагалі важко уявимого сусідства: 15 травня

Серія ”Про поразку «Побєди»“
.
Одного разу дивився по телебаченню спогади очевидців про життя в окупованій гітлерівцями столиці України - місті Києві.
Мова велася про те, що не всі змогли евакуюватися на схід. Московсько-радянський режим вивіз те, що вспів і що було украй треба. Оскільки ті, які залишилися під окупацію, автоматично вважалися зрадниками, то їм відступальниками було полишено продовольчі пустоти, а німцям… висаджений у повітря Хрещатик - вже за присутності окупанта.
Так

Серія ”Про поразку "Побєди"“
.
Про війну-вовка - промовка,
а вовк-війна - в хату заліз.
.
Я, маючи колись необережність стати військовим (мова йде не про строкову службу), дивувався (не зовні, а всередині, тобто потаємно - обурювався) у вигляді наступного запитання: чому це кожноріч у всесоюзний День Перемоги відбувається пиятика… і навіть - масова, тобто чому, урешті, пропивається? Завважу, що моє обурення адресувалося не до всіх, зокрема, не до фронтовиків, і, апріорі